ЛУЖЕЦЬКИЙ Антін Євстахійович

ЛУЖЕ́ЦЬКИЙ Антін Євстахійович

• ЛУЖЕЦЬКИЙ Антін Євстахійович

(крипт. — А. Л., Ант. Л.; 1.II 1807, с. Стара Лінина, тепер Велика Лінина Старосамбірського р-ну Львів. обл. — 4.VI 1891, с. Літиня, тепер Дрогобицького р-ну тієї ж обл.)

- укр. поет. Із сім'ї священика. По закінченні 1835 Львів. семінарії був священиком у галиц. селах Медиці, Кобильниці Руській, з кін. 30-х pp. — у Скопові, з 1856 — у Порохні, з 1872 — в Літині. Писав укр., польс. і частково лат. мовами. Перший вірш укр. мовою "До луни" надр. 1842 у польс. журн. "Rozmaitosci" ("Розмаїтості") лат. буквами. 1843 підготував до друку в Перемишлі зб. "Проба стихотворчого заводу во малоруськім язиці в Галіції", до якої входили ориг. й перекладні (з польс. і нім. мов) ліричні твори, істор. поема "Переяслав", байки (рукопис зберіг. в б-ці Львів. ун-ту). Дві поезії — "Плач вдовиці" і "Голос вдовиці до згаслого друга" — з'явилися 1847 в альм. "Вінок русинам на обжинки". Єдина опубл. зб. Л. — "Плач вдовиці" (1853) позначена сумними, елегійними мотивами, почасти — христ. моралізаторством. У віден. "Отечественном сборнике повісток, сказок, исторических воспоминаний, господарских и инных общеполезных вЂстей и пр., и пр." (1856) опубл. поезії "Вдовиця", "Первий Святий вечір у вдовиці". Найпоширенішим був вірш Л. "Річниця" ("В Перемишлі на Підзамчу зозуленька кує...", 1863; у шкільних читанках наз. "Гріб у волнах"), написання якого пов'язане із загибеллю сина.

М. Й. Шалата.