ЛУЖНИЦЬКИЙ Григор Леонідович

ЛУЖНИ́ЦЬКИЙ Григор Леонідович

• ЛУЖНИЦЬКИЙ Григор Леонідович

(псевд. — Меріям, Л. Нигрицький, Б. Полянич, П. Корнич, С. Ордівський; 27.VIII 1903, Львів — 3.III 1990, с. Сіннемінсон, шт. Нью-Джерсі)

- укр. письменник, літературознавець, перекладач і публіцист, дійсний член НТШ у США з 1950. Навч. 1921 — 22 в Укр. підп. ун-ті у Львові та ун-ті м. Граца (Австрія). Закін. 1926 Карлів ун-т (Прага). 1927 повернувся до Львова, тоді ж став членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. 1927 — 31 був ред. журн. "Поступ", літ. редактором у газ. "Новий час", вид-ві "Українська преса" (Львів). 1939 викладав укр. мову у евр. гімназії, 1940 — 41 — співробітник Відділу сусп. наук АН УРСР у Львові. 1944 виїхав до Австрії, де 1946 — 49 викладав укр. та польс. мови в ун-ті Граца. 1949 емігрував до США, жив у Філадельфії, де 1950 — 57 був співред., згодом — гол. ред. укр. газ. "Америка"; 1958 — 67 — професор укр. л-ри Пенсільван. ун-ту (Філадельфія). Належав до літ. орг-ції "Логос", Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові, літ. об'єднання "МУР". Автор зб. поезій "Вечірні смутки" (1924), п'єс "Дума про Нечая" (1930), "Ой Морозе, Морозенку!" (1933), "Посол до Бога" (1934), "Акорди" (1935), детект. повістей "Товариші усміху" (1930) та "„0 — 313": Шпигунська повість" (1950), зб. нарисів "Чорний сніг" (1928), лібрето муз. комедії "Жабуриння" (1932). Переклав ряд оповідань Е. По (вид. 1930 окр. книжкою "Червона смерть і інші оповідання"), комедії "Ідеальний чоловік" О. Уайльда (пост. 1922). Опубл. літературознавчу працю "Українська література в контексті світової літератури: короткий нарис української літератури від Відродження до романтизму" (1961, англ. мовою) та істор.-теол. розвідку "Українська церква між Сходом і Заходом" (1954), ряд статей з питань укр. культури, виступав на театр. теми.

■ Літ.: Рудницький Л. Драматургія Григора Лужницького. "Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка", 1992, т. 224.

Р. П. Зорівчак, І. М. Лисенко.