ЛУКАШ Микола Олексійович

ЛУКА́Ш Микола Олексійович

• ЛУКАШ Микола Олексійович

(19.XII 1919, м. Кролевець, тепер Сум. обл. — 29.VIII 1988, Київ)

- укр. перекладач, літературознавець, лексикограф. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Закін. 1947 Харків. пед. ін-т. Був на пед. роботі, зав. відділом поезії журн. "Всесвіт". Перекладав з 14 мов, відтворивши з високою худож. досконалістю великий масив шедеврів світ. л-ри. Окр. книжками в перекладі Л. вийшли: з нім. мови — трагедія "Фауст" Й. В. Гете (1955), зб. "Лірика" Ф. Шіллера (1967); з італ. — кн. "Декамерон" Дж. Боккаччо (1964); з франц. — романи "Перший удар" А. Стіля (1953), "Пані Боварі" Г. Флобера (1961), зб. "Поезії" Г. Аполлінера (1984); з ісп. — п'єси "Овеча криниця" і "Собака на сіні" Лопе де Веги (1962), зб. "Лірика" Ф. Гарсіа Лорки (1969); з угор. — драма "Трагедія людини" І. Мадача (1967). Опубл. зб. перекладів Л. "Від Боккаччо до Аполлінера" (1990). Л. належать також переклади (надр. у періодиці та окр. збірниках) з англ. (драма "Троїл і Крессіда" В. Шекспіра, поезії Р. Бернса, вірші з роману "Аліса в Країні Чудес" Л. Керролла), франц. (поезії В. Гюго, П. Верлена, А. Рембо, П. Лафарга, Сен-Поля Ру, М. Жакоба, О. В. Л. Мілоша), ісп. (фрагменти з драм "Життя — це сон" і "Саламейський алькальд" П. Кальдерона де ла Барки), нім. (поезії Г. Гейне, Р. М. Рільке, Г. Тракля), італ. (оповідання Дж. Родарі), польс. (поезії А. Міцкевича, Ю. Тувіма), чес. (вірші І. Волькера, П. Безруча, К. Гавлічека-Боровського, О. Лисогорського), угор. (поезії Е. Аді, А. Йожефа), болг. (вірші Х. Смирненського), япон. (добірка середньовіч. поезії), ідиш (вірші Д. Гофштейна), івриту, лат., серб. мов. Переклав ряд лібрето до опер. Незакін. лишились переклади романів "Дон-Кіхот" М. Сервантеса і "Простак Простакович" Г. Я. К. Гріммельсгаузена, а також "Пісні про Нібелунгів" та ін. Переклади Л. — важливий етап у розвитку укр. перекладного мистецтва. Писав також сонети. Виступав із статтями про зарубіж. л-ри. Лауреат премії ім. М. Т; Рильського (1988). 1989 редакція "Всесвіту" засн. премію ім. М. О. Лукаша за кращий худож. переклад або статтю про мистецтво перекладу, опубл. в журналі.

♦ Тв.: [Вірші]. "Україна", 1989, № 50; Сонетаріум Миколи Лукаша. "Прапор", 1990, № 3.

■ Літ.: Первомайський Л. "Фауст" Гете в перекладі М. Лукаша. В кн.: Первомайський Л. Творчий будень. К., 1967; Коптілов В. Поезія огнистого гуманізму. "Літературна Україна", 1967, 21 липня; Кочур Г. Лорка в нових перекладах. "Всесвіт", 1967, № 6; Кочур Г. Роман Сервантеса на Україні. "Всесвіт", 1967, № 1; Наливайко Д. Поль Верлен по-українськи. "Дніпро", 1969, № 8; Доценко Р. Під знаком Миколи Лукаша. "Україна", 1988, № 50; Кочур Г. Феномен Лукаша. В кн.: Наука і культура. Україна, в. 23. К., 1989; Новикова М. Пригода з Робертом Бернсом (про переклади М. Лукаша). "Всесвіт", 1989, № 1; Кирилюк В. Нарівні з великими. — Кочур Г. Колоски з Лукашевого пожнив'я. "Літературна Україна", 1990, 18 січня; Журахович С. В лещатах темного часу. Спогад про Миколу Лукаша. "Україна", 1990, № 32; Гуцало Є. Спогад про Миколу-"козловода". "Літературна Україна", 1990, 15 листопада.

Г. П. Кочур.