ЛУЧИНА Янка

ЛУЧИ́НА Янка

• ЛУЧИНА Янка

(справж. — Неслуховський Іван Люціанович; 6.VII 1851, Мінськ — 16.VII 1897, там же)

- білоруський поет. Навчався 1870 — 71 у Петерб. ун-ті, закін. 1877 Петерб. технол. ін-т. Писав білорус., рос. і польс. мовами. У зб. "В'язанка" (1891, білорус. мовою; опубл. 1903) із співчуттям описував страждання народу, оспівував красу рідної природи. Л. належать зб. "Вірші" (1898, польс. мовою), повість "Вірочка" (рос. мовою, опубл. 1900), нарис "З кривавих днів" (1889). Збирав білорус. фольклор. Перекладав з польс., рос., нім. л-р. Вітаючи гастролі в Мінську укр. театр. труп, зокрема трупи М. Старицького, 1887 написав вірші "Всій трупі добродія Старицького білоруське слово" та "Добродію артисту Маньку", в яких підкреслював спільність культур укр. і білорус. народів. Збереглися фрагменти п'єси з селян. життя; їхній зміст перегукується з його вірш. твором "Пригорща пшениці", де один з героїв висловлює захоплення Україною. Вірші Л. вперше укр. мовою з'явилися 1909 у кн. "Білоруси" І. Крип'якевича. Окр. твори Л. переклав Р. Лубківський.

♦ Тв.: Выбраныя творы. Мінск, 1953; Укр. перекл. — Всій трупі добродія Старицького білоруське слово. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983.

■ Літ.: Охріменко П. Шляхами братання. К., 1968; История белорусской дооктябрьской литературы. Минск, 1977.

П. П. Охріменко.