ЛЮЦИДАРІЙ

ЛЮЦИДА́РІЙ

• "ЛЮЦИДАРІЙ"

(Elucidarius — просвітник, просвітитель)

- середньовічний твір, який у формі відповідей учителя на запитання учнів викладає різноманітні відомості (про світобудову, країни, людей, тварин та ін.), що грунтуються переважно на досягненнях антич. науки, зокрема на космогонічній системі Арістотеля. Містить деякі сюжети і образи антич. міфології. Змістом близький до Палеї Толкової, "Александрії", "Бесіди трьох святителів", "Запитань Іоанна Богослова". Укладений у Німеччині в 12 ст. на основі пам'яток середньовіч. західноєвроп. л-ри, творів латиномов. письменника Г. Отенського та "Філософії світу" (анонім.). Згодом поширився в Україні, на межі 15 — 16 ст. перекл. староукр. мовою. Твір постійно переписувався й доповнювався хронографами, апокрифами, лікарськими порадниками та ін. Окр. списки "Л." опубл. М. Тихонравовим (1859), І. Порфир'євим (1890). Внесений до індексу заборонених книг.

■ Літ.: Карский Е. Ф. Малорусский люцидарий по рукописи XVII века. Варшава, 1906; Возняк М. С. Історія укр. л-ри, т. 3, ч. 2. Л., 1924; Історія укр. л-ри, т. 1. К., 1967.

М. М. Сулима.