ЛЯШКО Микола Миколайович

ЛЯШКО́ Микола Миколайович

• ЛЯШКО Микола Миколайович

(справж. прізв. — Лященко)

[7(19).XI 1884, м. Лебедин, тепер Сумської області — 26.VIII 1953, Москва]

- рос. письменник. Працював у Харкові, де 1900 — 02 прилучився до робіт. руху, навч. на курсах для робітників у школі "Товариства по боротьбі з неписьменністю", якою керувала Х. Алчевська. Був одним з керівників літ. групи "Кузница" у Москві. В оповіданнях ("Оповідання про кайдани", 1920, та ін.), повістях ("З отарою", 1925; "Минуча смерть", 1928; "Шахтар", 1928), автобіогр. романі "Солодка каторга" (ч. 1 — 2, 1934 — 36) показав тяжке життя трудового люду, його революц. боротьбу. Повість "Доменна піч" (1925) присвячена відбудові нар. госп-ва, становленню нових відносин у сім'ї. Про подвиг народу у битві з фашизмом, самовіддану працю — зб. "Російські ночі" (1945), автобіогр. повість "Микола з Лебедина" (1951). У перекладі Л. виходили твори В. Стефаника ("Рассказы". М., 1947; "Кленовые листья". М., 1948, та ін.). Окр. твори Л. переклали М. Кравченко, Мих. Шульга.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 6. М. — Л., 1927 — 31; Сочинения, т. 1 — 3. М., 1955; Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1990; Укр. перекл. — Оповідання про кайдани. Х., 1925; Кайдани. Х., 1930; Перший червоний. Х., 1931; Солодка каторга. К., 1958.

■ Літ.: Серебрянский М. Творчество Ник. Ляшко. М.-Л., 1931; Воспоминания о Н. Н. Ляшко. М., 1979.

В. О. Дорошенко.