Ліванська література
Ліва́нська література
• Ліванська література
- л-ра ліван. народу. Створюється переважно араб. мовою. З 7 ст. Л. л. розвивалася в заг. руслі араб. л-ри (див. Арабська література середньовічна). Період тур. панування (поч. 16 — поч. 19 ст.) характеризувався занепадом культур. життя, зокрема л-ри в араб. світі. В 19 ст. Ліван став одним з осн. центрів відродження араб. культури. З'являється нац. преса, театр. розвивається перекладацька справа. Просвітит. ідеї поширюють поет Н. аль-Язиджі, публіцист, перекладач і енциклопедист Б. аль-Бустані, письменник А. Ф. аш-Шідійяк, драматург М. Наккаш та ін. Жанр араб. істор. роману започаткували письменники-просвітителі Дж. Зейдан, Фарах Антун, Я. Сарруф, які в кін. 19 ст. емігрували до Єгипту (див. Єгипетська література нова). Ліван. поезія і проза 2-ї пол. 19 ст. — поч. 20 ст. пройнята антифеод. і просвітит. ідеями, вони тісно пов'язані з традиціями араб. класич. письменства: публіцист. роман "Повість про Фаріака" А. Ф. аш-Шідійяка (1855), зб. макам "Зібрання двох морів" (1856) і дивани віршів Н. аль-Язиджі тощо. Новий період у розвитку Л. л. розпочався напередодні 1-ї світ. війни. В л-рі помітний відхід від традиц. форм, в поезії утверджується романтизм, у прозі — крит. реалізм: твори Дж. Х. Джубрана (повість "Зламані крила", 1912; зб. віршів "Сльоза й усмішка", 1914; зб. оповідань "Бурі", 1920), А. ар-Рейхані (романи "Лілія дна", 1915, і "За гаремом", 1917) та ін. письменників, які емігрували в США та Пд. Америку, де писали також англ. мовою. Членом створеної 1920 письменницької орг-ції араб.в-емігрантів у США "Асоціація пера" був і М. Нуайме (п'єса "Батьки і діти", 1918; зб. оповідань "Було — не було", 1937). З оголошенням (1920) Лівана підмандатною тер. Франції у творчості багатьох письменників з'явилися песиміст, настрої. У 20 — 30-х pp. поети Ю. Гасуб, С. Лабакі, А. Мазхар перебували під впливом франц. символізму. Соціальні мотиви та заклик до боротьби за нац. визволення звучали у віршах Б. аль-Xypі і С. Акля. Внесок у розвиток реаліст. Л. л. зробили Т. Ю. Аввад (зб. оповідань "Кульгавий хлопчик", 1936; роман "Перепічка", 1939), К. М. Карам (романи "Хворий на сухоти", 1936, і "Крик страждань", 1939), О. Фахурі. В роки 2-ї світ. війни і по війні навколо журн. "Ат-Тарик" ("Шлях", вид. з 1941) об'єдналися літератори О. Фахурі, А. Табет, Ж. Ханна, Р. аль-Хурі, Х. Мурувве, А. Аббуд, які відстоювали принципи реалізму. Гол. темою їхніх творів була боротьба за нац. визволення, у них осуджувалася соціальна несправедливість. Журнал активно сприяв розвиткові культури араб.ького світу, популяризував твори європейських, амер. письменників. У 50 — 60-х pp. чільне місце зайняли прихильники вільного вірша Адоніс, Ю. аль-Халь, Х. Хаві, У. аль-Хадж, Ж. Ганем. Їхня творчість і засн. ними журн. "Шіїр" ("Поезія") позначилися на розвитку сучас. араб. поезії. Класичні традиції продовжували поети Б. аль-Хурі, С. Акль, І. Абу Шабака. Тяжке життя фелахів, долю ліван. молоді показано у збірках оповідань "Карлики-богатирі" (1948) та "Чорнило на папері" (1957) письменника і філолога М. Аббуда. Складні процеси соціального і політ. життя араб. країни відображено в творах Ж. Ханни (повісті "Жерці храму", 1952; "Могутній Убейд", 1955) і С. Ідріса. Творчість прозаїків 60 — 70-х pp. (М. Айтані, Е. Бустані, Т. Ю. Аввад, С. Ідріс та ін.) тісно пов'язана з соціальними і політ. проблемами тогочас. ліван. дійсності, в т. ч. з темою боротьби проти імперіалізму та ізраїл. агресії. Вплив західноєвроп. модерніст. л-ри і філософії екзистенціалізму відчутний у творах Е. Насруллах, Л. Баальбекі, Ж. Ганема і Ю. Юнеса. В 70-х pp. у ліван. поезії з'явився новий жанр — прозова касида. Ряд ліван. письменників (Ф. Хаїк, Ф. Г. Наффах, С. Стетіє і Ж. Шахаде) пишуть франц. мовою. На поч. 80-х pp. з загостренням близькосх. конфлікту у творах М. Дакруба, Х. Мурувве, Х. Садека, А. Сувейда та ін. письменників звучить тема палест. і араб. опору. СП Лівану засн. 1955. Укр. мовою опубл. зб. оповідань та віршів "Знатні" М. Нуайме і повість "Жерці храму" Ж. Ханни (обидві — К., 1958), оповідання М. Дакруба, С. Ідріса, А. Сувейда, Х. Такі-ед-діна і вірші А. Саїда у збірках "Оповідання араб.ьких письменників" (К., 1959), "Полум'я" (К., 1964) і "Вогненні вітри" (К., 1983), вірші Т. Зійяда, Р.Аміна і А. Саїда — у "Всесвіті" (1983, № 10) і зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989). Серед перекладачів Л. л. — Т. Кезма, І. Лебединський, Ю. Кочубей, І. Римарук та ін.
■ Літ.: Крачковский И. Ю. Арабская литература в XX веке. Л., 1946; Ханна Ж. О литературе Ливана. В кн.: Современная араб.кая литература. М., 1960; Левин З. И. Литература. В кн.: Современный Ливан. М., 1963; Крымский А. Е. История новой араб.кой литературы XIX — начала XX века. М., 1971; Фильштинский И. М. Арабская литература в средние века. М., 1978; Ройтенбурд А. С. Писатели Сирий и Ливана (1946 — 1975 гг.). Библиографический справочник. М., 1979.
Ю. М. Кочубей.