МІЗКО Микола Дмитрович

МІЗКО́ Микола Дмитрович

• МІЗКО Микола Дмитрович

[13 (25).V 1818, м. Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 27.V (8.VI) 1881, Москва, похов. у Воронежі]

- укр. і рос. журналіст, критик, перекладач, фольклорист. З 1838 навч. в Харків. ун-ті. Працював 1845 — 47 ред. неофіц. частини газ. "Екатеринославские губернские ведомости". Писав російською мовою. Автор літературно-критичних книжок "Століття російської словесності" (1849), "Тургенєв, його тридцятилітня літературна діяльність і його типи" (1872) та ін. У статтях "Короткий історичний нарис української літератури" (1862), "Наша старовина: витяг з рукопису малоросійського старожила Писаревського" (1869), "З приводу суперечок про малоросійську мову і малоросійську словесність" (1881) обстоював самобутність укр. мови, л-ри і театру. Написав ряд статей з фольклористики (опубл. 1855), рецензію на зб. "Народные южнорусские песни" А. Метлинського. Залишив спогади про М. Гоголя, укр. актора К. Соленика. Уклав "Книгу для читання під час вивчення давньої класичної поезії" (1865). В ост. роки життя працював над "Словником російських письменників" (незакін.). Був знайомий з Гоголем, В. Бєлінським, М. Щепкіним, Т. Шевченком. Переклав рос. мовою і протягом 1868 — 71 надр. у воронезькій газ. "Дон" 12 Шевченкових поет. творів ("Неофіти", "І тут, і всюди — скрізь погано", "Минають дні, минають ночі" та ін.).

■ Літ.: Рябинин Д. Воспоминание о Н. Д. Мизко. "Исторический вестник", 1882, т. 10; Павлюк М. М. Роль українських літераторів XIX ст. у перекладанні творів Шевченка російською мовою. В кн.: Збірник праць одинадцятої наукової Шевченківської конференції. К., 1963; Ласунский О. Г. Литературные раскопки. Воронеж, 1972.

О. І. Сидоренко.