МІНЯЙЛО Віктор Олександрович

МІНЯ́ЙЛО Віктор Олександрович

• МІНЯЙЛО Віктор Олександрович

(5.XI 1919, с. Строків, тепер Попільнянського р-ну Житом. обл.)

- укр. письменник. Закін. 1939 Київ. залізнично-буд. технікум. Працював учителем, інженером, економістом. Оповідання і повісті М. зібрані в книжках "Перо жар-птиці" (1960), "Блакитна мрія" (1963), "Людське ім'я" (1964), "Дзеркальний короп" (1968), "Молоді літа Олександра Сокола" (1983), "Дивовижні пригоди Баби Яги, Івасика Телесика та фотографа Диньки" (1989). Їхній провідний мотив — викриття агресивного міщанства, новітньої бюрократії. М. належать романи "Посланець до живих" (1966), "Кров мого сина" (1969), "Зорі й оселедці" (1972), "На ясні зорі" (1975), "По цей бік правди" ("Останній рубіж", 1984; премія ім. А. В. Головка, 1984), змістом яких стало життя укр. села за рад. влади. Романістика М. розвиває традиції т. з. укр. "химерної прози". Творчій манері М. притаманні глибинний психологізм, мовна щедрість і розкутість, по-народному мудра іронічність. Його твори перекладено рос. мовою. Портрет с. 376.

♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1989.

■ Літ.: Наєнко М. П'ятиліття українського роману. К., 1985; Штонь Г. Усміхнений епік... В кн.: Міняйло В. Вибрані твори, т. 1. К., 1989; Слабошпицький М. З книги добра і зла. "Літературна Україна", 1989, 12 листопада.

Г. М. Штонь.