МААРІ Гурген Григорович

МААРІ́ Гурген Григорович

• МААРІ Гурген Григорович

(справж. прізв. — Аджемян)

[1(14).VIII 1903, м. Ван, Зх. Вірменія, у складі Туреччини — 16.VII 1969, м. Паланга, Литва, похов. у Єревані]

- вірм. письменник. Навч. у 20-х pp. в Єреван. ун-ті. Автор поет. збірок "Титанік" (1924), "Дві поеми" (1926), "Тополі" (1927), "Час дозрівання плодів" (1933). Автобіогр. трилогія — романи "Дитинство", "Отроцтво" (обидва твори — 1930), "Юність" (1956) — своєрідна панорама вірм. дійсності 1-ї чв. 20 ст., в якій тісно переплелися особиста доля автора, траг. сторінки геноциду вірм. населення в Туреччині 1915, роки становлення рад. режиму у Вірменії. М. належить істор. роман "Палаючі сади" (1966) — про життя старовинного міста Ван. Опубл. кн. мемуарів "Чаренц-наме" (1968) та ін. Писав також оповідання. Творчості М. притаманні тонкий психологізм, ліризм, поєднання трагедійності і світлого гумору. Дружбі вірм. і укр. народів присвятив нарис "Слово братерства" (1962). Окр. твори М. переклали П. Тичина, В. Коротич, С. Зінчук.

♦ Тв.: Укр. перекл. -

[Вірші]. В кн.: Вірменська радянська поезія. К., 1980; Оповідання пари черевиків. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 5, кн. 2. К., 1986; Рос. перекл.. — Детство и отрочество. Ереван, 1956; Огни Наири. М., 1962; Юность. М., 1978.

В. В. Кочевський.