МАКІАВЕЛЛІ (Мак'явеллі; Machiavelli) Нікколо
МАКІАВЕ́ЛЛІ (Мак'явеллі; Machiavelli) Нікколо
• МАКІАВЕЛЛІ (Мак'явеллі; Machiavelli) Нікколо
(3.V 1469, Флоренція — 22.VI 1527, там же)
- італ. письменник, політ. діяч, мислитель, історик, військовий теоретик. Одержав різнобічну освіту. Після вигнання (1498) з Флоренції правлячої родини Медічі став секретарем Ради десяти Флорентійської республіки, виконував різні дипломат. доручення. Побувавши з дипломат. місіями в Німеччині і Швейцарії (1508) та Франції (1509), написав праці про сусп.-політ. устрій цих країн. Повернення 1512 Медічі до влади перервало держ. кар'єру М., він був висланий до свого маєтку Сант Андреа (м. Сан-Кашано побл. Флоренції). Тут створив комедію "Мандрагора" (1518, вид. 1524; на тему моралі), поему "Золотий осел" (1519), чимало карнавальних пісень, стансів, серенад, сонетів і канцон, часто алегоричних, моралізаторських і насмішкуватих. Худож. твори М. містили реаліст. начало, вивільняли людину з лещат містики й фаталізму. Написав ряд трактатів з історії державності: "Володар" (1513; вид. 1532; укр. перекл. М. Островерхи), "Міркування з приводу першої декади Тита Лівія" (1513 — 21, вид. 1531), "Життя Каструччо Кастракані з Лукки" (1520) та ін. Трактат "Історія Флоренції" (1520 — 25, вид. 1532; уривки перекл. укр. мовою М. Берданосов) завдяки жвавому опису, яскравій портретній характеристиці істор. осіб, драматизму описуваних подій можна віднести до худож. творів. Велике значення для італ. л-ри мала його праця "Діалог про мову" (1514 — 16). Вважав, що для зміцнення держави всі засоби (в т. ч. вбивство, підступність, зрада та ін.) виправдані; звідси з'явився згодом термін "макіавеллізм", що означає політику, яка нехтує законами моралі.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Володар, Львів, 1934; Історія Флоренції. В кн.: Хрестоматія з історії середніх віків, т. 2. К., 1952; Рос. перекл. — Сочинения, т. 1-М. — Л., 1934; Избранные сочинения. М., 1982; История Флоренции. М., 1987.
■ Літ.: Виллари П. Н. Макиавелли и его время, т. 1. СПБ, 1914; Донцов Д. Передмова. В кн.: Макіявель М. Володар. Львів, 1934; Бурлацкий Ф. М. Загадка и урок Никколо Макиавелли. М., 1977; Никколо Макьявелли. В кн.: Проблемы культуры итальянского Возрождения. Л., 1979; Юсим М. А. Этика Макиавелли. М., 1990.
І. В. Корунець.