МАКОВЕЙ Осип Степанович

МАКОВЕ́Й Осип Степанович

• МАКОВЕЙ Осип Степанович

(псевд. і крипт. — Євмен, Омікрон, Стефан Ярошенко, О. Степанович, О. М., М-ей Ом., Явор, Осип з Буковини, Один із них, Spectator, Соколик та ін.; 23.VIII 1867, м. Яворів, тепер Львівської обл. — 21.VIII 1925, м. Заліщики, тепер Терноп. обл.)

- укр. письменник, критик, історик л-ри, публіцист, перекладач, громад. діяч. Нар. в сім'ї ремісника. Закін. 1893 Львів. ун-т. 1899 вивчав слов'ян. мови і л-ри у Віден. ун-ті. Був ред. журн. "Зоря" (1894 — 95), газ. "Буковина" (1895 — 97), одним з редакторів "Літературно-наукового вістника" (1898 — 99). З 1899 викладав укр. мову та л-ру в учит. семінаріях Чернівців, Львова; з 1913 — директор Заліщ. учит. семінарії. Двічі приїздив до Києва (1897, 1905) налагоджувати взаємини з діячами культури Наддніпр. України. В 1914 — 18 служив в австро-угор. армії. 1921 польс. влада, запідозривши М. в антидерж. діяльності, кинула його до в'язниці.

Літ. творчість почав у серед. 80-х pp. Його переспів "Орфея і Еврідіки" з Овідія та переклад вірша "Післанець" Г. Гейне опубл. І. Франко у "Зорі" (1885); перший вірш М. "Заказані яблука" вміщено там же (1886). Друкувався майже в усіх укр. період. виданнях кін. 19 — поч. 20 ст. Окр. праці публікував у газетах "Санкт-Петербургские ведомости", „Bucowiner Nachrichten" ("Буковинські вісті"), „Die Gesellschaft" ("Громада"), „Czas" ("Час"). Видав збірки віршів "Поезії" (1895), "Подорож до Києва" (1897), "Ревун" (1911). Опубл. у періодиці поет. цикли "Сум і глум" (1896), "Гірські думи" (1899), друкувався в альм. "Багаття" (Одеса, 1905), в антологіях "Акорди" (Львів, 1903), "Українська муза" (Київ, 1909) тощо. У поезії органічно поєднуються громадян. та інтимні мотиви, літ. ремінісценції співіснують з фольклорними. М. відображав тяжке життя селян, траг. події 1-ї світ. війни, рішуче протестував проти соціального і нац. гноблення, оспівував красу рідного краю, утверджував духовну спорідненість, єдність нац. долі галичан і буковинців із братами з Наддніпр. України, висловив надію на возз'єднання укр. земель. У ряді творів М. — осуд духовної тиранії, реліг. фанатизму (поема "Молох", 1891). У зб. "Подорож до Києва" змалював поривання передових сил України до свободи, звеличив образ М. Лисенка. Виступав також у жанрі ліричної медитації, пейзажного малюнка. Лірика його близька до нар. пісні. Осн. частина худож. спадщини М. — проза (оповідання, новели, нариси, фейлетони). Вона видана окр. книжками: "Весняні бурі" (1895), "Клопоти Савчихи" (1896), "Наші знакомі" (1901), "Оповідання" (1904), "„Пустельник з Путні" та інші оповідання" (1909), "Кроваве поле" (1921), "Примруженим оком" (1923). У прозі М. реалістично змалював побут мешканців малих містечок з їхнім світом дрібних інтересів ("Клопоти Савчихи"; "Христини" та ін.), процес зубожіння селян ("Заробок на свята", "Туга", "Поза правом"), страждання і муки людей під час 1-ї світ. війни ("Інвалід", "Розлука", "На окопах"). Один з осн. мотивів прози М. — розвінчання засобами сатири виявів псевдопатріотизму й хамелеонства серед частини галиц. інтелігенції (новели "Казка про невдоволеного Русина", "Виклад про крамниці", обидві — 1895, та ін.). У повісті "Залісся" (1897) письменник дав широку картину життя галиц. села кін. 19 ст. Свій погляд на важливі істор. події та окр. аспекти укр.-польс. взаємин висловив в істор.-пригодницькій повісті "Ярошенко" (1905). Твір пройнятий ідеєю спільної боротьби українців і поляків з тур.-татар. завойовниками, зображує битву під Хотином 1621. У ряді прозових повоєнних творів М. звучить осуд польс. поневолювачів Зх. України, їдка сатира на урядовців — оповідання "Мухолап" (1922), "Шерлок Еольмес" (1923) та ін. М. виступає проникливим спостерігачем і аналітиком, часто висвітлює факти і явища крізь призму гумору й сатири. Його твори відзначаються динамізмом сюжету, досконалістю композиції, лаконізмом худож. мови, індивідуалізацією портретних характеристик. Багатьма набутками спадщина М. — "талановитого новеліста і поета" (І. Франко) — стала врівень з досягненнями укр. худож. слова кін. 19 — поч. 20 ст., відбила творчі пошуки митців цього періоду, їх прагнення до конденсації думки, експресивності вислову. В істор.-літ. дослідженнях М. обстоював реалізм, народність, демократизм мистецтва: "З життя письменства. П'ятдесятилітній ювілей руської публіцистики", "Столітні роковини відродження українсько-руського письменства", "Шевченко про Котляревського" (всі — 1898), "Збірник пісень Івана Велегорського з 1806 р. Матеріали до історії Карпато-руського письменства" (1901), "Про історичні оповідання" (1907). Дав грунтовні оцінки творчості багатьох укр. письменників — "Андрій Чайковський", "Тимотей Бордуляк (Т. Ветлина)", "Ювілей 25-літньої літературної діяльності Івана Франка" (усі — 1898), "Павло Грабовський", "Ольга Кобилянська" (обидві праці — 1899), "Стефан Ковалів", "Панько Олелькович Куліш" (обидві — 1900), "Ізидор Воробкевич" (1909). Ряд статей присвятив Т. Шевченкові: "Світла й тіні (до 34-х роковин з дня смерті Т. Г. Шевченка)" (1895), "„Заповіт" Т. Шевченка. Кілька заміток до автографу поета" (1911) тощо. М. розшукав, прокоментував і підготував до друку наявні на той час джерела про життя і творчість О. Ю. Федьковича — вийшли під назвою "Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського-Федьковича" (1910). На їх основі написав велику монографію про письменника "Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича" (1911). Видав зб. "Поезії" Г. Воробкевича (1904) і "Твори" С. Воробкевича (т. 1 — 3, 1909 — 21) з власними вступ. статтями і коментарями. Збирав і досліджував етногр. матеріали, фольклор — істор.-краєзнавчі нариси "Рекрут", "Звичаї, обряди і повір'я святочні в місті Яворові" (обидві — 1895). М. належить мовозн. праця "Три галицькі граматики (Іван Могильницький, Йосиф Левицький і Йосиф Лозинський)" (1903), істор. розвідки "Кілька документів з Гуцульщини з другої половини XVIII століття", "Матеріали до історії Буковинської Русі" (обидві — 1909), статті, річні огляди преси, рецензії. Опубл. "Автобіографію" (1925). Переклав ряд творів з польс. (Г. Сенкевич, Е. Ожешко, І. Домбровський, С. Жеромський), амер. і англ. (Марк Твен, Дж. К. Джером), австр. (Г. Зудерман, М. Ебнер-Ешенбах, М. Конрад), дат. (Є. П. Якобсен), франц. (Е. М. Прево) та ін. л-р. Окр. твори М. перекладено рос., польс., чес., нім. та ін. мовами. На його вірші "Сон" і "Рекрут" написали музику М. Лисенко і Ф. Колесса. Нар. піснею став вірш "Ми гайдамаки..." (1901). У Заліщиках 1957 М. споруджено пам'ятник. 1987 у Яворові відкрито нар. літ.-мемор. музей письменника. Архів М. зберіг. в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН України.

♦ Тв.: Вибрані твори. К., 1961; Поезії. К., 1967; Вибрані твори. К.; 1979; Народні пісні в записах Осипа Маковея. К., 1981; Ярошенко. Львів, 1989; Твори, т. 1 — 2. К., 1990; Рос. перекл. — Избранные рассказы и очерки. М., 1957.

■ Літ.: Грушевський М.

[Рец. на кн.: Маковей О. Залісє, Чернівці, 1897]. "Галицький літературно-науковий вістник", 1898, т. 3, № 9; Лукіянович Д. Осип Маковей (Огляд 40-літньої літературної і громадянської праці). "Літературно-науковий вістник", 1925, т. 87, кн. 7 — 8; Кріль Й. Осип Маковей — борець за народну освіту. "Радянська школа", 1957, № 9; Погребенник Ф. Осип Маковей. К., 1960; Засенко О. Є. Осип Маковей. К., 1968; Франко І. З остатніх десятиліть XIX в. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Баб'як П. Повідали давні листи... "Друг читача", 1990, 4 січня; Погребенник Ф. "Не загине наше слово, не загине рідний край", "Друг читача", 1990, 22 березня; Погребенник Ф. "Ми гайдамаки!..". "Дзвін", 1990, № 9; Кущ О. П. Осип Маковей. Бібліографічний покажчик. Львів, 1958.

Ф. П. Погребенник.