МАЛИШКО Андрій Самійлович

МАЛИ́ШКО Андрій Самійлович

• МАЛИШКО Андрій Самійлович

[2(15).XI 1912, с. Обухів, тепер місто Київ. обл. — 17.II 1970, Київ]

- укр. поет. З родини шевця. Закін. 1932 Київ. ін-т нар. освіти. Деякий час учителював, працював у газ. "Комсомолець України", "Літературній газеті", журн. "Молодий більшовик". Під час Вел. Вітчизн. війни був кор. газет "Красная армия", "За Радянську Україну!", "За честь Батьківщини". 1944 — 47 — відп. редактор журн. "Дніпро". Депутат Верх. Ради УРСР 3 — 6 скликань. Друкувався з 1930. У 2-й пол. 30-х — на поч. 40-х pp. побачили світ збірки М. "Батьківщина" (1936), "Лірика", "З книги життя" (обидві — 1938), "Народження синів" (1939), "Жайворонки", "Зореві дні", "Листи червоноармійця Опанаса Байди", "Березень" (усі — 1940). Були створені перші поеми — "Ярина" (1938), "Кармалюк" (1940), "Дума про козака Данила" (1941). Тематично ці твори змикалися з осн. масивом укр. поезії тих літ: громадянська війна, відбудова нар. господарства, соціалізм, колективна праця, трудяща людина, минуле укр. народу тощо. Проте в розробці цих тем, висвітлюваних із загальноприйнятих у тогочас. л-рі ідейних позицій, уже відчутно виявилась своєрідність творчості М. — глибокий ліризм, емоційність, органічне входження в стихію фольклор. образності, нар. уявлень, особлива чутливість до прекрасного. Останнє стосується не лише світу природи, хоча саме в пейзажних замальовках майстерність поета явила себе найнаочніше, а й внутр. світу людини: багатство духовних потенцій, вірність сповідуваній народом моралі були для М. визначальною ознакою гідної поваги і худож. зацікавленості людської особистості. Високим патріот. пафосом пройняті його твори періоду Вел. Вітчизн. війни. Крім нарисів, репортажів, відозв, опубл. у пресі, М. видав поет. збірки "До бою вставайте!" (1941), "Понад пожари", "Україно моя!" (1942), "Слово о полку", "Битва" (обидві — 1943), "Полонянка" (1944), "Ярославна" (1946). Поезія цієї пори різноманітна змістом і формою, багатопланова у показі бойових епізодів і фронтових буднів, людських доль. Однак, створена митцем могутнього ліричного світовідчуття, вона сприймається як ідейно-художня цілісність, як своєрідний худож. щоденник, де відбилися настрої і почування людини у різних ситуаціях війни. Значний резонанс мала драматична змістом кн. "Україно моя!", в якій з великою худож. силою та емоційністю висловлено відчуття кровного зв'язку з рідною землею та її народом, відтворено події перших місяців війни, окупації України. М. завершив, в основному, воєнну тему поемою "Прометей" (1946; удостоєна разом із зб. "Лірика" Держ. премії СРСР, 1947) — про мужність і братерство людей у роки тяжких випробувань. Наступний етап літ. творчості М. — це півтора повоєн. десятиліття, коли виходять збірки "Весняна книга" (1949), "За синім морем" (1950; Держ. премія СРСР, 1951), "Дарунки вождю" (1952), "Книга братів" (1954), "Що записано мною" (1956), "Серце моєї матері" (1959). Їхня худож.-естет. вартість нерівнозначна. Мажорно-радісна тональність багатьох віршів М. (особливо в зб. "Весняна книга"), романт. піднесеність стилю не відповідали реальній атмосфері повоєн. дійсності — важкого періоду в житті народу, особливо селянства, якому присвячено чимало поезій. Певна заданість ідейно-змістової основи творів спричинялася і до збіднення засобів худож. виразності. І лише наприкінці 50-х pp. творчість М. звільняється від поверховості, загальників, псевдопатетики. Вміщені до зб. "Серце моєї матері" цикли пейзаж. та інтим. лірики свідчать про піднесення творчої снаги автора, його душевну розкутість. У 60-і pp. поет. талант М. реалізується більш повно і різнобічно. Він публікує книжки "Полудень віку" (1960), "Віщий голос", "Листи на світанні" (обидві — 1961), "Прозорість" (1962), "Далекі орбіти" (1962; Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1964), "Дорога під яворами" (1964; Держ. премія СРСР, 1969), "Рута" (1966), "Синій літопис" (1968), "Серпень душі моєї" (1970). Кращі з них відзначаються новизною змісту, ориг. образністю, досконалістю віршових форм. Об'єднує ж їх нове світобачення, розуміння сенсу буття людини і людства, що почали формуватися в суспільстві під впливом складних реалій сусп. і н.-т. прогресу. Не втрачаючи своєї ліричної основи, чимало віршів М. цього періоду підносяться до рівня філос. узагальнення. В них відбилися ті зрушення (тоді ще тільки початкові) в житті країни і в сусп. умонастроях, які започаткували тривалий і нерівномірний процес усвідомлення народом неминущого значення загальнолюдських цінностей.

Поет написав лібрето опер "Молода гвардія" Ю. Мейтуса, "Арсенал" (разом з О. Левадою) Г. Майбороди. Виступав як літ. критик (кн. "Думки про поезію", 1959; "Слово про поета. М. Т. Рильський та його творчість", 1960, та ін.). Переклав ряд творів О. Пушкіна, О. Твардовського, Янки Купали, А. Кулешова, В. Пшавели, Г. Гейне та ін. На слова М. композиторами П. Майбородою, О. Білашем та ін. створено багато пісень ("Київський вальс", "Пісня про рушник", "Стежина" та ін.). Вірші М. перекладено багатьма мовами. Іл. див. на окр. аркуші, с. 288 — 289.

Тв.: Твори, т. 1 — 10. К., 1972 — 74; Твори, т. 1 — 5. К., 1986 — 87; Поетичні твори. Літературно-критичні статті. К., 1988; Рос. перекл. — Избранное. К., 1951; Стихи и поэмы. М., 1962; Дорога под яворами. М., 1967; Полдень века. М., 1975.

Літ.: Коваленко Л. Поет Андрій Малишко. К., 1957; Малишкові дороги. Спогади про Андрія Малишка. К., 1975; Дем'янівська Л. С. Андрій Малишко. К., 1985; Коваленко Л. Статті та нариси. К., 1987; Костенко А. І. Андрій Малишко. К., 1987; Бараб.ш С. Г. Чарівні джерела поезії. Естетичні функції фольклоризму в поетиці Андрія Малишка. К., 1990; Прісовський А. Виходять з архівних сховищ... "Літературна Україна", 1990, 6 грудня.

О. В. Шпильова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Малишко Андрій Самійлович — 1912-70, укр. поет, громадський діяч, військовий кореспондент у часи II Світової війни; вірші й поеми переважно військової тематики, сповнені внутрішнього конфлікту між політичною заангажованістю та ліричним талантом; збірки Лірика, Дума про козака Данила, Ярославна, Полудень віку, Прозорість. Універсальний словник-енциклопедія