МАМОНТІВ Яків Андрійович
МА́МОНТІВ Яків Андрійович
• МАМОНТІВ Яків Андрійович
[псевд. — Я. Лірницький, Я. Пан, Яшко, Ясь М. та ін.; 22.Х (3.XI) 1888, х. Стрілиця (Стріличний), тепер с. Шапошникове Сум. р-ну Сум. обл. — 31.I 1940, Харків]
- укр. драматург, театрознавець, педагог. Закін. 1914 Моск. комерц. ін-т. З 1920 викладав педагогіку у вузах Харкова, брав участь у літ. і театр. житті. З 1907 друкував оповідання й вірші — в газетах "Рада" і "Маяк", журналах "Ілюстрована Україна", "Українська хата", "Рідний край", "Літературно-науковий вістник", "Мистецтво", "Промінь", "Шлях" та ін. На ранніх творах М., зокрема поезії (ввійшла до його єдиної зб. "Вінки за водою", 1924) і перших драм. спробах
["Дівчина з арфою", 1918; "Драматичні етюди (Dies irae. — Третя ніч. — Захід)", 1922; "Над безоднею", 1922], позначився вплив модернізму. На поч. 20-х pp. M. інтенсивно шукає нові шляхи розвитку українського театру, форму зближення його з дійсністю. Наступні п'єси "Веселий Хам" (1921), "Коли народ визволяється" (1923), "Ave Maria" (1924), "Батальйон.мертвих" (1926) характеризуються абстрактно-алегор. засобами письма. Гол. героєм тут нерідко виступають революц. маси, постаті схематичні. Тема революц. боротьби найчіткіше означилася в п'єсі "Коли народ визволяється", яка була пост. рядом театрів. Цикл одноактівок "У тієї Катерини", "Чернець", "Роковини" (всі — 1-а пол. 20-х pp.), де показано життя і побут укр. народу 17 — 19 ст., був популярний на сценах робіт.-сел. театрів. Утвердження реаліст. напряму в творчості М. пов'язано з втіленням теми громадян. війни в Україні — у п'єсах "До третіх півнів" (1925, за оповіданням "В революцію" П. Лісового), "Республіка на колесах" (1928, за оповіданням "Президент Кислокапустянської республіки" О. Слісаренка), "Княжна Вікторія" (1929), "Гетьманщина" (1930 — 39). Для цих творів характерним є філос. осмислення революц. подій та колізій. У п'єсі "Рожеве павутиння" (1928) змальовано звичаї, погляди, побут міщан серед. 20-х pp.; п'єси "Його власність" (1930) та "Своя людина" (1936) — про впровадження соціалістичних форм господарювання.
Ост. десятиліття життя М. засвідчує розширення кола його мист. інтересів, поглиблення проблематики творів. В 30-х pp. він написав п'єси для дітей "Хо" (за мотивами однойм. твору М. Коцюбинського), "Потороча", "Солом'яний дід", кіносценарії "Земля українська", "Мурований міст", "Манька з Вовчих ярів", "Так народжується людина" (згодом переробив у п'єсу "Архітектор Шалько", 1934 — 35). Драматургові належать також лібрето опер "Золотий обруч" (за повістю "Захар Беркут" І. Франка), "Турбаї", "Міхаель Демарк", "Сава Чалий", "Гайдамаки" (за однойм. твором Т. Шевченка). Інсценізував ряд творів М. Коцюбинського, І. Франка, Т. Шевченка. Останньою в драматичному доробку М. є п'єса "Фата моргана" (1939, за повістю М. Коцюбинського). Опубл. праці з питань розвитку театру 19 — 20 ст., педагогіки: "Проблема естетичного виховання" (1914), "Сучасні проблеми педагогічної творчості" (1922), "На театральних роздоріжжях" (1925).
♦ Тв.: Твори. К., 1962; Твори. К., 1988.
■ Літ.: Біленький А. Українська драматургія післяжовтневої доби. "Нове мистецтво", 1926, № 28; Смолич Ю. Драматичне письменство наших днів. "Червоний шлях", 1927, № 4; Кисельов Й. Яків Мамонтов. В кн.: Українські радянські письменники, в. 4, К., 1960; Костюк Ю. Г. Творча і громадська діяльність Якова Мамонтова. В кн.: Мамонтов Я. А. Твори. К., 1988; Костюк Ю. Виразно перегукується з сучасністю. "Літературна Україна", 1988, 10 листопада; Єршова М. С. Бібліографія творів Якова Мамонтова. "Радянське літературознавство", 1958, № 5.
М. М. Гнатюк.