МАНДРІВНІ ДЯКИ
МАНДРІВНІ́ ДЯКИ
• МАНДРІВНІ ДЯКИ
, мандровані дяки — студенти різних шкіл в Україні 17 — 18 ст., зокрема Київської академії, які під час канікул заробляли на прожиття, наймаючись писарями, дяками та домашніми вчителями. М. д. влаштовували також вертепні вистави (див. Вертеп), складали вірші та пісні (здебільшого орації і травестії, бурлескні вірші), в яких христ. догми та бібл. персонажі трактуються з гумором, відповідно до традицій укр. нар. сміхової культури ("Пісня світська", "Вірша, говоренная пану гетману запорожцами на світлий празник Воскресенія Христова 1791 года" та ін). Постійним об'єктом уваги М. д. були Різдво та Воскресіння Христа ("Вірші на Воскресеніє Христово", "Різдвяна вірша"), причому реліг. сюжети зводилися до рівня звичайних, житейських, збагачувалися численними побут. деталями. У пародійно-жартівливому тоні М. д. відтворювали своє студентське (спудейське) життя, висміюючи пристрасть до оковитої ("Синаксар, выписан из службы двінадцяти нетлінних братьєв Коропских на память пиворізам о ізобличеніи сивухи", "Лікарство на болящих немощію піанства іли Бахуса новоизобрітенноє", "Правило увіщательное піаницам..."). Характерною літ. пам'яткою творчості М. д. є автобіографія Іллі Турчиновського "В память дітям своим, и внукам, и всему потомству" (1719). Багато творів М. д. перейшло у фольклор; вони, як правило, не друкувалися, лише інколи включалися до рукопис. збірників. Бурлескно-травест. спадщина М. д. стала однією з підвалин, на яких формувалася нова укр. л-ра. Типи М. д. змальовані в л-рі 18 ст. (інтермедії до драм Митрофана Довгалевського), 19 ст. (оповідання "Салдацький патрет" Г. Квітки-Основ'яненка, п'єса "Чумаки" І. Карпенка-Карого, роман "Бурсак" В. Наріжного, повість "Вій" М. Гоголя), 20 ст. (романи "Козацькому роду нема переводу" О. Ільченка, "Три листки за вікном" Валерія Шевчука) та ін. Творчість М. д. типологічно споріднена з поезією вагантів.
■ Літ.: Житецький П. Г. "Енеїда" Котляревського у зв'язку з оглядом української літератури XVIII ст. В кн.: Житецький П. Г. Вибрані праці. Філологія. К., 1987; Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки. "Київська старовина", 1992, № 5.
Ю. В. Пелешенко.