МАНДРИКА Микита Іванович

МАНДРИ́КА Микита Іванович

• МАНДРИКА Микита Іванович

(28.ІХ 1886, Київ — 20.VIII 1979, Вінніпег)

- укр. поет і літературознавець, доктор права з 1928. Навчався у Софійському та Празькому ун-тах. 1917 був членом Центр. Ради, пізніше — на дипломат. роботі. 1919 виїхав на Дал. Схід, згодом — в араб. країни, Пд. Європу. 1920 — емігрував до Чехо-Словаччини, 1928 — до Канади. Автор збірок віршів "Пісні про Анемону" (1917), "Мій сад" (1941), "Золота осінь" (1958), "Радість" (1959), "Симфонія віків"

[1961, вміщено також поеми "Мазепа", "Канада" (англ. мовою її переклав В. Кіркконнел, опубл. 1977), "Симфонія України"], "Сонцецвіт" (1965), "Вино життя" (1970), "Завершення літа" (1975). У ранніх поезіях відчувається вплив О. Олеся, в пізніших — "неокласиків". М. властиве ориг. поет. мислення, місткі, емоц. наснажені образи. Написав "Історію української літератури в Канаді" (1968, англ. мовою), статті "З болгарсько-українських літературних взаємин" (опубл. 1925 в "Записках історично-філологічного відділу ВУАН", передр. 1956 у серії "Славістика" Ін-ту славістики УВАН в Канаді, ч. 26; 1964 під назвою "Вплив Шевченка на болгарську поезію" вміщена в журн. "The Ukrainian Review" ("Український огляд", Лондон), "Шевченко і Франко" (1957). Виступав зі статтями на укр. тематику в англ., франц., болг., чес., рос. пресі. Уклав біобібліогр. покажчики Л. Білецького (1958), Я. Рудницького (1961).

■ Літ.: Зеров М. [Рец. на кн.: Мандрика М. Пісні про Анемону, т. 1. К., 1917]. "Книгарь", 1918, № 6.

Р. П. Зорівчак, І. М. Лисенко.