МАРКОВ Георгій Мокійович
МА́РКОВ Георгій Мокійович
• МАРКОВ Георгій Мокійович
[6(19).IV 1911, с. Ново-Кусково, тепер Асінов. р-ну Том. обл. — 25.IX 1991, Москва]
- рос. письменник, громад. діяч, двічі Герой Соц. Праці (1974, 1984). Навч. 1930 — 32 в Томському ун-ті. Під час Вел. Вітчизн. війни — спец. кор. військ. газети, 1977 — 86 — голова СП СРСР, 1979 — 87 — голова К-ту по Ленін. преміях у галузі л-ри, мист-ва і архітектури. У центрі творчості М. — тема Сибіру. Письменник виявляє увагу до масштабних і цільних характерів людей з народу, порушує важливі соціально-моральні проблеми. Істор.-революц. роман "Строгови" (кн. 1 — 2, 1939 — 46; Держ. премія СРСР, 1952) — про класове розшарування сибір. села, боротьбу за рад. владу; фактич. продовженням його є роман "Сіль землі" (кн. 1 — 2, 1955 — 60). Осн. твір М. — роман "Сибір" (кн. 1 — 2, 1969 — 73; Ленін, премія, 1976), дія якого відбувається напередодні листопадових подій 1917, — про збереження багатств краю для нащадків. Темі спадкоємності поколінь присвячені романи "Батько і син" (ч. 1 — 2, 1963 — 64), "Прийдешньому віку" (кн. 1 — 2, 1981 — 82). Написав ряд творів на воєнну тематику, в т. ч. автобіогр. повість "Солдат піхоти" (1947 — 48) та повість "Моя воєнна пора" (1979). Морально-етич. проблематику порушує в повістях "Заповіт" (1975), "Очеретинка на вітрі" (1977). У доробку М. — нариси, праці з питань л-ри, статті про письменників, зокрема про Т. Шевченка, М. Рильського, О. Гончара, М. Стельмаха, Є. Гуцала та ін. Багато творів М. екранізовано. Окр. твори М. переклали Л. Ященко, А. Трипільський, О. Бандура, П. Перебийніс та ін.
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 5. М., 1981 — 82; Укр. перекл. — Строгови. К., 1953; Сіль землі, кн. 1 — 2. К., 1959 — 62; Батько і син. К., 1966; Сибір. К., 1976; Земля Івана Єгоровича. К., 1979; Прийдешньому віку. К., 1985.
■ Літ.: Смоляницкий С. На земле отцов. Очерк творчества Георгия Маркова. М., 1978; Різниченко Т. М. Георгій Марков. К., 1981; Толченова Н. П. Сибирский характер. По страницам книг Г. Маркова. Новосибирск, 1985; Литвинов В. М. Судьба народная. М., 1985.
Т. М. Різниченко.