МАРТИНОВ Леонід Миколайович
МАРТИ́НОВ Леонід Миколайович
• МАРТИНОВ Леонід Миколайович
[9(22).V 1905, Омськ — 21.VI 1980, Москва]
- російський поет. Навчався в гімназії (Омськ). В кінці 20-х — на початку 30-х pp. був на журналістській роботі. У ранніх віршах і поемах М. "Старий Омськ", "Адміральська година" (обидві — 1924), "Золота лихоманка" (1926) та ін. відбився інтерес автора до історії, етнографії, нац. культур. На фольклорно-етногр. та істор.-побутовому матеріалі написав своєрідний цикл сюжетних поем ("Патрик", 1935; "Правдива історія про Увінькай", 1935 — 36; "Тобольський літописець", "Шукач раю", обидві — 1937; "Чарівні сади", 1938; "Казка про отамана Василя Тюменця", 1939, та ін.), істор. балади "Намисто", "Полонений швед", "Єрмак" та ін. В них, як і в циклі істор. нарисів "Фортеця на Омі" (1939) та в "Повісті про Тобольське воєводство" (1945), істор. минуле Азіат. Росії переосмислюється в світлі сучас. епохи. Збірки "Лукомор'я" та "Ерцинський ліс" (обидві — 1945; до них увійшли вірші 30-х pp.), в яких у казково-фантаст. формах змальовано картину життя у вимріяній країні щастя, було піддано критиці за "аполітичність" та відірваність від "соціалістичної дійсності", що призвело до більш як 10-літньої перерви у публікації віршів М. Під час Вел. Вітчизн. війни провідне місце в творчості М. посідали теми патріотизму та культурно-істор. спадкоємності. У повоєнні роки його поезія набуває філос. глибини, гостро соціального звучання та гуманіст. пафосу. Багато віршів пройняті вірою у неминуче оновлення сусп. буття і людських взаємин (вірш "Гімн Сонцю", поема "Північне сяйво", 1965, та ін.). Автор збірок "Первородство" (1965), "Голос природи" (1966), "Гіперболи" (1972; Держ. премія СРСР, 1974), "Вузол бур" (1979), "Золотий запас" (вид. 1981) та ін. М. належать кн. автобіогр. новел "Повітряні фрегати" (1974), збірки статей про худож. творчість — "Шляхи поезії" (1975), "Риси схожості" (1982), спогади — "Знак нескінченності" (1980). Переклади М. з англ., нім., італ., польс., ісп. та ін. л-р увійшли до зб. "Поети різних країн" (1964). Переклав окр. поезії Т. Шевченка, І. Муратова, А. Волощака. Творчість М. досліджували В. Іванисенко, Н. Мазепа, М. Ільницький, Т. Салига та ін. Ряд віршів М. переклали А. Малишко, Р. Лубківський та ін. Портрет с. 301.
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1976 — 77; Стихотворения и поэмы. Л., 1986; Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1990; Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Сузір'я, в. 1. К., 1967; Народ-переможець. В кн.: Сузір'я, в. 9. К., 1975; [Вірші]. В кн.: Сузір'я, в. 17. К., 1982; "Я пролітав крізь вечорові зорі...". В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983.
■ Літ.: Дементьев В. Леонид Мартынов. Поэт и время. М., 1986; Художественная индивидуальность писателя и литературный процесс (Творчество Л. Мартынова). Омск, 1989.
Н. Р. Мазепа.