МАРТОВИЧ Лесь

МАРТО́ВИЧ Лесь

• МАРТОВИЧ Лесь

(Олекса Семенович; 12.XI 1871, с. Торговиця, тепер Городенківського р-ну Івано-Франк. обл. — 11.I 1916, с. Погорисько, тепер Жовківського р-ну Львів. обл.; похов. у с. Монастирок того ж р-ну)

- укр. письменник і громад.-культур. діяч, доктор права з 1914. Навч. в гімназіях Коломиї (1882 — 90) та Дрогобича (1890 — 92), з 1892 — на юрид. ф-ті Львів. ун-ту (був учасником таємних студ. гуртків), через нестатки залишив навчання, 1909 закін. (екстерном) ун-т. Працював помічником адвоката в містечках Галичини. Брав активну участь у сел. русі, був членом Русько-укр. радикальної партії. Редагував газети "Хлібороб" (1890), "Громадський голос" (з 1898). Літ. діяльність почав 1889 віршами. Перше оповідання — "Нечитальник" — опубл. на кошти В. Стефаника 1889 у Чернівцях. "Мала" проза М. представлена новелами, оповіданнями і нарисами, пройнятими то добродушним гумором, то дошкульною іронією, їдким сарказмом (збірки "Нечитальник", 1900; "Хитрий Панько і інші оповідання", 1903). В них подано картини з життя галиц. села 19 — поч. 20 ст., відображено злигодні бідноти, містечкової інтелігенції (оповідання "Лумера", "Мужицька смерть"), показано прагнення народу до соціальної справедливості, утверджується почуття громадян. обов'язку (оповідання "Хитрий Панько", "Смертельна справа"; обидва заборонені цензурою). Значну увагу письменник приділяв морально-етич. проблемам, змалюванню душевних переживань людей з народу. Одне з найкращих оповідань — "Грішниця" — розкриває багатий внутр. світ сільс. трудівника. Сатир. спрямованість мають твори, в яких викриваються бурж. політ. система і держ. інституції, антинар. характер виборів до австро-угор. парламенту (оповідання "Квіт на п'ятку", "Стрибожий дарунок", "Війт"). Еволюціонуючи до соціально-психол. тематики, М. пише оповідання "Іван Рило", "Народна ноша", де простежує психологію тих селян, які піддаються на підкуп, зраджують інтереси свого стану, перероджуються у визискувачів.

Одним з видатних явищ укр. сатир. прози є повість М. "Забобон" (1910 — 11, опубл. В. Гнатюк). У ній дано широку панораму життя галиц. села 19 — початку 20 ст. з його соціальними суперечностями, моральними колізіями. Засобами сатири та іронії М. показав духовну вбогість частини тогочасної інтелігенції, польс. шляхти. Їхній вузький світ найповніше фокусується в образі гол. героя повісті поповича Славка Матчука, наділеного рисами галиц. Обломова. Представникам клерикального та шляхетсько-панського світу в повісті протистоять образи селян та інтелігентів (студент-агітатор Гриць Потурайчин), які шукають виходу з духовного рабства, прагнуть чесно служити народові, часто обмежуючи свою діяльність культурницькою програмою. Залишилися незакінченими соціально-побут. повість "Село Підойми" (так названа видавцями) і драма "Політична справа", в яких письменник порушив проблеми духовного оновлення села, його політ. активізації напередодні 1-ї світ. війни (обидві опубл. 1943). Під давню істор. пам'ятку стилізовано сатир. памфлет "Винайдений рукопис про Руський край" (1897, опубл. 1954). Чимало з рукописної літературної спадщини М втрачено під час першої світової війни. М. широко використовував у своїй творчості прийоми нар. гумору і сатири, засоби гіперболізації, алегорії, казкові сюжети, наповнюючи їх актуальним змістом. Для індивідуалізації худож. образів уживав діалектизми й макаронізми. "Мартович надзвичайно пильний спостерігач галицького народу, — відзначав І. Франко, — причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, уміє він відмітити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону" (Франко І. Зібр. тв., т. 33. К., 1982, с. 143). Письменник виступав і з публіцист. статтями. Написав правознавчу працю "Реформа подружнього закону" (1906). Твори М. перекладено рос., ест., чес., нім., угор. мовами.

У с. Торговиці 1966 засновано літературно-меморіальний музей (див. Мартовича Леся музей). Архів М. зберіг. в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН України.

♦ Тв.: Вибрані твори. [X.], 1926; Повний збірник творів, т. 1. [X.], 1930; Твори, т. 1 — 3. Львів, 1943; Твори. К., 1963; Твори. К., 1976; Забобон. К., 1985; Рос. перекл. — Избранные произведения. М., 1951.

■ Літ.: Крушельницький А. Лесь Мартович. В кн.: Українська новела. [Коломия], 1910; Гнатюк В. Переднє слово. В кн.: Мартович Лесь. Забобон. Львів, 1917; Свенціцький І. Лесь Мартович. "Літературно-науковий вістник", 1918, кн. 1; Могилянський М. Лесь Мартович. В кн.: Мартович Лесь. Вибрані твори. [X.], 1926; Крижанівський С. Майстер соціальної сатири. В кн.: Мартович Лесь. Вибрані твори. К., 1949; Білецький Ф. М. Лесь Мартович — майстер сатири. "Радянське літературознавство", 1960, № 5; Лесин В. Лесь Мартович. К., 1963; Погребенник Ф. Лесь Мартович. К., 1971; Стефаник В. Перший твір Леся Мартовича. В кн.: Стефаник В. Вибране. Ужгород, 1979; Клиновий Ю. Талант без середовища. В кн.: Клиновий Ю. Моїм синам, моїм приятелям. Торонто, 1981; Кравченко Є. Є. Лесь Мартович. Бібліографічний покажчик. Львів, 1968.

Ф. П. Погребенник.