МАРЦИНЮК Андрій

МАРЦИНЮ́К Андрій

• МАРЦИНЮК Андрій

(псевд. і крипт, — Андрунюк, Марцін Ян, Селянин, Сумовитий Грицько, А. М., М-рц-н-к Андрей та ін; 20.III 1862, с. Добромірка, тепер Збаразького р-ну Терноп. обл. — 16.VIII 1938, там же)

- укр. письменник. Мав поч. освіту, працював ковалем у рідному селі. При сприянні І. Франка та Леся Мартовича публікувався в журналах "Народ", "Літературно-науковий вістник", газетах "Хлібороб", "Радикал". У гумор. оповіданнях ("Хитрі пута", 1891; "Чому б бідним не дуріти", 1893; "Хлопські приятелі", 1896; "Запомога", 1913, та ін.) зображує життя бідноти, засуджує сваволю сільс. урядовців. У публіцист. статтях "Спільність між простим народом і його вороги", "Хліборобові", "Закала читальні", "Доля заступника громади", "З щасливого Поділля", "Причинки до пояснення еміграції", "До праці" (усі — 1890 — 1906) виступав на захист селян, обстоював нар. освіту, застерігав від еміграції. Факти з публікацій М. використав І. Франко у статтях "Еміграція галицьких селян" та "Голос селянина про еміграцію" (обидві — 1892). Записані М. нар. соціально-побут. пісні опубліковані у журн. "Народ" (1890, № 9).

■ Літ.: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом, т. 7. Чернівці, 1911; Медведик П. К., Михайлюк І. С. Іван Франко і літературна Тернопільщина. Львів, 1963.

П. К. Медведик.