МАТЮКОВСЬКИЙ Геннадій Іванович

МАТЮКО́ВСЬКИЙ Геннадій Іванович

• МАТЮКОВСЬКИЙ Геннадій Іванович

(справж. прізв. — Матюков)

(14.II 1926, с. Кулікаля, тепер Горномарійського р-ну, Республіка Марій Ел — 22.I 1994, Йошкар-Ола)

- марійський письменник, перекладач, критик, народний поет Республіки Марій Ел з 1980, заслужений працівник культури Рос. Федерації з 1986. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Закін. 1950 Мар. пед. ін-т (Йошкар-Ола), 1967 — Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Був на журналіст. і наук. роботі. Автор поет. збірок "За мир" (1949), "Мелодії серця" (1954), "Світле небо" (1960), "Земля в леті" (1966), "У важкий рік, у скрутну годину" (1968), "Не зраджуйте серце" (1971), "Рідна земля" (1983) та ін., роману у віршах "Переможним шляхом" (1986), багатьох поем, для яких характерне заглиблення у внутр. світ людини. Юним читачам адресував повість "Потіха — не утіха" (1965) та ряд оповідань. Співавт. лібрето першої мар. нац. опери "Акпатир" (пост. 1963). Переклав 1986 "Пісню про Гайавату" Г. Лонгфелло та епос "Калевала" (1989). До укр. теми М. звертався в поемі "Над Дніпром" (1944), віршах "В одному полку" (1948), "Пам'яті друзів" (1978) та ін. Написав вірші "Шевченко в Козьмодем'янську", "Шевченко" (обидва — 1961) та "Шевченко на Волзі" (1963). Переклав окр. твори Т. Шевченка: вірші "Заповіт", "Садок вишневий коло хати", "Сон" ("На панщині пшеницю жала"), а також балади "Коло гаю в чистім полі", "Причинна", С. Руданського ("Повій, вітре, на Вкраїну"), Лесі Українки ("Коли втомлюся я життям щоденним"), М. Рильського ("Чаша дружби") та ін.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Стихи. Йошкар-Ола, 1954; Дуб и молния. М., 1971; Иду навстречу солнцу. Йошкар-Ола, 1980.

■ Літ.: Липатов А. Исповедь поэта. "Литературная Россия", 1981, 15 мая; Казаков М. Слово о нашем друге. В кн.: Восхождение. Йошкар-Ола, 1984.

Б. В. Хоменко.