МАХТУМКУЛІ

МАХТУМКУЛІ́

• МАХТУМКУЛІ

(псевд. — Фрагі; бл. 1733, с. Хаджиговшан, тепер Кара-Калинського р-ну Балканської обл. — 1793, там же)

- туркм. поет, філософ, просвітитель-гуманіст, основоположник туркм. л-ри. Навч. у медресе Ширгазі (Хіва), багато подорожував. Зберег. понад 10 тис. рядків поезії М. Уперше опубл. 1842. М. належать вірші громадян., патріотичного ("Далеко від батьківщини", "Напучування", "Нашестя", "Заклик" та ін.), філос. ("Мечем і словом", "Не вічний ти") звучання, спрямовані проти феод.-байської тиранії, реакц. духівництва ("От часи" та ін.), любовні поезії ("Прийди на побачення", "Закоханий", "Володарко"). Твори М. органічно пов'язані з фольклором, пересипані нар. мудрістю. Поширювалися у списках та в усній передачі співців-оповідачів (бахті). Як філософ М. поглибив сусп., морально-етич. та гуманіст. погляди своїх попередників. М. значно збагатив туркм. поет. мову, наблизивши її до народної, він відмовився від араб.-перс. метрики (аруз), замінив її нар. силаб. системою. Був відомим майстром по сріблу. Сторінки життя і творчості М. відображено в істор. драмі у віршах "Махтумкулі" Б. Кербабаєва (1943), однойм. худож.- і телефільмах, в образотв. мист-ві. Образ М. змальовано у поезії "Слово про Махтумкулі" Я. Шпорти. П. Тичина присвятив йому ст. "Торжествуй, народе Туркменії!" (в кн.: Тичина П. Зібр. тв., т. 10. К., 1987). Окр. вірші поета переклали П. Тичина, В. Сосюра, М. Рильський, Л. Первомайський, В. Бичко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Поезії. К., 1983; Рос. перекл. — Избранная лирика. Ташкент, 1977; Избранное. М., 1983; Стихотворения. Л., 1984.

■ Літ.: Махтумкули. Ашхабад, 1960; Аннанепесов М. Махтумкули и его время. Ашхабад, 1984; Кондратюк А. Григорій Сковорода і туркменський поет Махтумкулі. "Слово і час", 1991, № 8.

А. Улугбердиєв.