МАЦИНСЬКИЙ Іван Миколайович

МАЦИ́НСЬКИЙ Іван Миколайович

• МАЦИНСЬКИЙ Іван Миколайович

(9.IV 1922, с. Межилабірці, Сх. Словаччина — 14.III 1987, Пряшів)

- укр. поет, культур.-осв. діяч у Чехо-Словаччині. Закін. 1941 Пряшів. учит. семінарію, 1949 — Вищу політ. і соціальну школу в Празі. Був на пед. і вид. роботі, директором Укр. нар. театру у Пряшеві, головою укр. секції Спілки словац. письменників. Перші твори писав рос. мовою — зб. "Белые облака" (1949). З поч. 50-х pp. — українською. Збірки "Наша мова" (1956), "Карпатські акорди" (1962), "Пристрітники" (1968), "Вінки сонетів" (1986), "Меридіани і паралелі" (1989) позначені громадян. звучанням, розмаїттям тем, високою культурою поет. слова. М. належать п'єса "Старий Зеленяк і його діти", публіцист. статті, дослідження з історії культурного (в т. ч. літ.) життя закарп. українців 18 — 19 ст. "Розмова сторіч" (1965). Протягом багатьох років М. подавав у журн. "Дукля" "Матеріали до Словника культури українців Чехословаччини". Переклав рос. мовою "Антологію словацької поезії" (1953) та укр. мовою — твори класиків словац. л-ри Я. Ботто ("Досвітні ватри", 1981) і С. Халупки ("Провесни сонячний неспокій", 1985), А. Сладковича ("Вибрані твори", 1989) тощо. Видав поетичні твори В. Довговича (1982).

♦ Тв.: Зсуваються світи у прірву тишини... "Літературна Україна", 1989, 11 травня; В цій мові всі скарби. "Вітчизна", 1990. № 2.

■ Літ.: Хропко П. Досягнув свого зросту і сили. "Дукля", 1987, № 2; Ковач Ф. "Плету вінок з гілок розкішних краю...". "Дзвін", 1990, № 1; Неврлі М. Вінки, які не зів'януть. "Київ", 1991, № 3.

О. В. Мишанич.