МЕЖЕЛАЙТІС Едуардас

МЕЖЕЛА́ЙТІС Едуардас

• МЕЖЕЛАЙТІС Едуардас

(3.X 1919, с. Карейвішкяй, тепер Пакруойського р-ну, Литва)

- лит. поет, перекладач, нар. поет Литви з 1974, Герой Соц. Праці з 1974. Навч. у Каунас, (з 1939) та Вільнюс. ун-тах. Учасник Вел. Вітчизн. війни. Перша книжка — зб. віршів "Лірика" — вийшла 1943 у Москві. У центрі збірок "Вітер Вітчизни" (1946), "Воскресла земля" (1951), "Витчу килим із пісень" (1952) та "Братерській поемі" (1954) — тема людини і суспільства. Зб. "Мій соловей" (1956) позначена психологізмом. Враження від зарубіж. подорожей відбилися у збірках "Чуже каміння" (1957), "Сонце в бурштині" (1961), "Автопортрет. Авіаетюди" (1962), "Південна панорама" (1963). Етапною у творчості М. є зб. поезій "Біля підніжжя зір" (1959), куди увійшов лірич. цикл "Людина" (1961 вид. окр. книжкою, рос. мовою; Ленін. премія, 1962). У ній поет створив узагальнено-гіперболіз. образ сучасника, дав лірич. проекцію людини на Всесвіт та космос. М. поєднує лірич.-пісенні традиції лит. поезії та фольклору з новітніми досягненнями світової лірики, вдається як до класич. розмірів, так і вільного вірша, експериментує в жанрі лірич. прози та публіцистики. У поезіях збірок "Ліричні етюди" (1964), "Нічні метелики" (1966), "Тут Литва" (1968), "Монтажі" (1959), "Горизонти" (1970), "Бароко Антакальніса" (1971), "Вежа ілюзії" (1973), "Хліб і слово" (1986) та ін. відбита взаємодія л-ри і мист-ва (живопису, музики, архітектури); зб. "Контрапункт" (1972) присвячена творчості лит. художника і композитора М. К. Чюрльоніса. Для лірики М. останніх років

[збірки "Лінголінге", "Фіалкові сузір'я" (обидві — 1977), "Моя Ітака" (1978), "Моя ліра" (1979), "Казка" (1980), "Постскриптум" (1986), "Гноми" (1987)] характерні афористичність, медитативність, тяжіння до класич. форм. Писав і для дітей. 1974 — 84 вид. "Твори" у 8 томах. Написав ст. "У Вільні, городі преславнім" (1964) — про перебування Т. Шевченка у Вільнюсі, переклав ряд його віршів ("Садок вишневий коло хати", "Сонце заходить, гори чорніють", "1 виріс я на чужині" та ін.), а також П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, А. Малишка, роман "Злата Прага" О. Гончара (1950), зб. "Українські народні казки" (1949). Ряд творів М. переклали М. Бажан, В. Бичко, А. Малишко, Б. Степанюк, П. Воронько, Д. Чередниченко, В. Лучук, В. Коломієць, О. Мокровольський, П. Марусик, Р. Кудлик, Д. Гринько.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Братерська поема. К., 1958; Людина. К., 1963; [Вірші]. В кн.: Подарунок з Німану. К., 1963; Світ Чюрльоніса. "Жовтень", 1975, № 10; [Вірші]. В кн.: Голоси Литви. К., 1981; [Вірші]. В кн.: Литовська радянська поезія. Антологія. К., 1985; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. І — 3. М., 1977 — 79; Человек. Вильнюс, 1961; Кардиограмма. М., 1963; Карусель. М., 1967; Лирические этюды. М., 1969; Алелюмай. М., 1970; Контрапункт. М., 1972; Микропоэмы. М., 1975; Стихотворения. М., 1984; Трехиветное дерево. М., 1985; Лирика. М., 1991.

■ Літ.: Ланкутис Й. "Человек" Э. Межелайтиса. М., 1965; Макаров А. Эдуардас Межелайтис. М., 1966; Бичко В. Зустріч з Межелайтісом. "Україна", 1972, № 25; Кубілюс В. Квітуче древо литовської поезії. "Вітчизна", 1975, № 12; Брюховецький В. Всесвіт у серці. В кн.: Межелайтіс Е. Поезії. К., 1981; Мащенко М. Зодчий людської душі. "Культура і життя", 1988, 3 квітня; Бахчинян Ф. Звездная исповедь. Очерк жизни и творчества Эдуардаса Межелайтиса. Вильнюс, 1989.

Н. О. Непорожня.