МЕРІМЕ (Mérimée) Проспер

МЕРІМЕ́ (Mérimée) Проспер

• МЕРІМЕ (Mérimée) Проспер

(28.IX 1803, Париж — 23.IX 1870, м. Канн)

- франц. письменник, член Франц. академії з 1844. Закін. 1823 юрид. ф-т Париз. ун-ту. Літ. творчість М., в якій поєдналися риси романтизму і реалізму, завдяки своїй філігран. майстерності, крит. відтворенню гострих соціальних проблем та жанровій розмаїтості стала яскравою сторінкою франц. л-ри 19 ст. Перші п'єси М. (зб. "Театр Клари Гасуль", 1825) — досить сміливі як своїм крит. змістом, так і реформаторством стосовно тогочас. театр. традицій. Інтересом до драм. подій франц. історії пройняті п'єса "Жакерія" (1828) та роман "Хроніка з часів Карла IX" (1829). Найбільшу популярність М. здобув як неперевершений новеліст. Створив низку новел, де змальовано яскраві, цільні характери ("Матео Фальконе", "Таманго", обидві — 1829; "Коломба", 1841), сильні пристрасті ("Кармен", 1845; на її сюжет Ж. Бізе написав однойм. оперу), розвінчуються лицемірність бурж. моралі ("Партія в тріктрак", 1830; "Ільська Венера", 1837; "Арсена Гійо", 1844), вдаване благородство окр. представників дворянства ("Етруська ваза", 1830; "Подвійна помилка", 1833), брехлива патетика у зображенні війни ("Захоплення редута", 1829), показано згубність гедонізму ("Душі чистилища", 1834). М. належить книга-містифікація „Гузла" (1827) — зб. пісень і балад, вдало стилізованих у дусі фольклору пд. слов'ян. Написав ряд праць з мистецтвознавства, археології, історії тощо. Виявляв інтерес до історії та культури слов'янських народів, прихильно ставився до України, її долі. Про це свідчать, зокрема, листи письменника, а також його розвідки: нарис "Українські козаки та їхні останні гетьмани" (1854), де йдеться про життя, звичаї та побут запорожців, їхню боротьбу за визволення України, характеризується суспільно-політ. лад на Запоріз. Січі, який М. кваліфікує як військ. демократію; дослідження "Богдан Хмельницький" (1863) з розгорнутою картиною буття укр. народу в серед. 17 ст. Окр. моменти історії України та її козацтва розглянув у праці "Епізод з російської історії. Лжедмитрій" (1853), а також у сюжетно пов'язаній з нею п'єсі "Перші кроки авантурника" (1852), де відтв. життя Запоріз. Січі. Творчість М. Гоголя, приятелювання з ним спонукали М. до вивчення укр., рос. і польс. мов; він перекладає п'єсу "Ревізор", пише низку статей, в яких високо оцінює талант письменника. Цікавився творчістю Марка Вовчка, з якою був у приязних стосунках, робив спроби перекладу її творів, зокрема оповідання "Козачка".

Ряд творів М. переклали М. Константинопольський, В. Підмогильний, І. Рильський, М. Рудницький, С. Буда, М. Терещенко, Я. Кравець, Н. Гордієнко-Андріанова.

Тв.: Укр. перекл. — Коломба. [X.], 1927; Кармен. Х., 1930; Хроніка з часів Карла IX. Х. — К., 1930; Жакерія. Х. — Одеса, 1936; Твори, т. 1. К., 1940; Жінка-диявол, або Спокуса святого Антонія. К., 1957; Карета святих дарів. К., 1958; Випадок. К., 1959; Рай і пекло. К., 1959; Таманго. Львів, 1966; Українські козаки та їхні останні гетьмани. — Богдан Хмельницький. В кн.: Боплан Г. Л. де. Опис України. — Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. — Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 6. М., 1963.

Літ.: Засенко О. Марко Вовчок і зарубіжні літератури. К., 1959; Ранцова О., Лозинський І. Україна в творчій спадщині Проспера Меріме. "Всесвіт", 1961, № 8; Наливайко Д. С. Проспер Меріме і Україна. "Всесвіт", 1970, № 9; Янковський Ю. З. Проспер Меріме. К., 1976; Купчинський О. Проспер Меріме і його твір "Богдан Хмельницький". "Жовтень", 1987, № 8; Кравець Я. У пошуках суспільного ідеалу. "Всесвіт", 1989, № 12; Олійників О. Українські дороги Проспера Меріме. "За вільну Україну", 1992, 19 листопада; Паевская А. В., Данченко В. Г. Проспер Мериме. Библиография русских переводов и критической литературы на русском языке. 1828 — 1967. М., 1968.

Г. М. Рягузова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me