МЕТЛИНСЬКИЙ Амвросій Лук'янович

МЕТЛИ́НСЬКИЙ Амвросій Лук'янович

• МЕТЛИНСЬКИЙ Амвросій Лук'янович

[псевд. — Амвросій Могила, Амвросій, Мітла, Земляк та ін.; 1814, с. Сари, тепер Гадяцького р-ну Полтав. обл. — 17 (29).VII 1870, Ялта]

- укр. поет, фольклорист і видавець. Брат С. Л. Метлинського. З сім'ї дрібномаєтного дворянина. Навч. в Гадяцькому повіт. уч-щі та гімназії. Закін. 1835 Харків. ун-т, працював у ньому помічником бібліотекаря. Захистив 1843 магістер. дисертацію "О сущности цивилизации и значении ее элементов" і зайняв посаду професора рос. словесності Харків. ун-ту. Після захисту 1849 докт. дисертації "Взгляд на историческое развитие теории прозы и поэзии" (вид. 1850) працював 1849 — 54 ординарним професором Київ. ун-ту; 1854 — 58 — знову професор Харків. ун-ту. Після 1858 подорожував по Німеччині, жив у Женеві, Сімферополі, Ялті.

Літ. діяльність почав у 30-і pp. Входив до літ. гуртка І. Срезневського і належав до другого покоління укр. письменників-романтиків. Друкував вірші в альманахах "Молодикъ" і "Сніп". Осн. поет. твори М. опубл. у зб. "Думки і пісні та ще дещо" (1839, разом зі вступною ст. "Заметки относительно южнорусского языка"). Крім 28 ориг. творів (вірші, балади, сонети), збірка містить укр. і рос. переклади та переспіви М. з чес, словац., польс. та нім. нар. поезії, л-ри. 1848 видав 5 випусків "Южного русского зборника", де вмістив власні твори (переробки із зб. "Думки і пісні...", ст. "Правописание южнорусского языка или наречия"), твори М. Петренка, С. Александрова, М. Макаровського, Г. Квітки-Основ'яненка з короткими їхніми життєписами. У своїх поезіях М. з ностальгією пише про козацькі часи — добу нац. волі, гідності й доблесті (вірші "Бандура", "Степ", "Спис", "Козак, гайдамак, чумак", "Козак та буря", "Козача смерть"), протиставляючи їх сучасному життю з його безрадісністю, деградацією духу, занепадом рідної мови, втратою істор. пам'яті. Протиставлення двох епох у житті нації в творах М. є не лише формою ідеол. заперечення самодерж.-кріпосн. ладу, а й композиційно-естет. принципом. Поет. символами істор. минулого є героїчні образи козака й бандуриста; їхня смерть уособлює загибель цілого ідеального світу, рідної мови і нар. поезії ("Козак та буря", "Бандурист", "Смерть бандуриста", "Рідна мова"). М. притаманне траг. світосприйняття, нац.-патріот. тема забарвлена в нього у похмурі тони. Контрастом до ідеал. картин минулого є реаліст. побут. зарисовки соціальної беззахисності й відчуженості людини ("Дитина-сиротина", "Старець", "До вас"). У публіцист. і реліг.-моралізаторських поезіях М. осуджує відступництво ("Зрадник"), утверджує вірність нар. звичаям і традиціям ("До гостей", "Ніч"). Роздумами про минущість життя, поетизацією природи пройняті лірико-філос. медитації ("В'язонько", "М. М. М.", "Ще день життя минувся", "Як свічка, знай, палає...", "Вже тихо, ніч, вже всюди тихо", "Що діється на небесах!"). Символіка в поезії М. тісно пов'язана з нар. фантастикою, персоніфікованими образами природних стихій. Образна система їх відзначається високим ступенем худож. узагальнення; епічна розповідь — ліризацією, окремі твори є розгорнутою метафор. картиною.

Символіка балад, експресивні картини буйної природи пов'язані з худож. світом нар. поезії. М. започаткував громадян. лірику в новій укр. л-рі. Він володів глибокими знаннями з історії естет. думки, був прибічником нім. класич. філософії. Розглядаючи укр. л-ру як складову частину л-ри європейської, вказував на непродуктивність наслідування антич. зразків, заперечував класицист. принципи, орієнтувався на худож. практику нових л-р, що відображають самобутнє нац. життя. М. вказував на значення худож. фантазії, що перетворює дійсність, на нерозривність у творі змісту і форми, підкреслював універсальний характер л-ри (на відміну від ін. видів мист-ва). Усе це об'єктивно сприяло утвердженню в укр. літ.-естет. думці наук. погляду на природу худож. творчості. Ряд праць присвятив укр. мові — "Заметки относительно южнорусского языка" і "Правописание южнорусского языка или наречия". В них обгрунтовував естет. цінність укр. мови, відзначав її багатобарвність, здатність виражати найширший діапазон думок і почуттів. 1852 видав із своєю передмовою "Байки й прибаютки" Л. Боровиковського, а 1854 — фольклорний зб. "Народные южнорусские песни". До творчості М. виявляв інтерес Т. Шевченко. М. Костомаров відзначав, що "більша частина із його віршів позначена обдаруванням і відмітна особливою художністю" (Костомаров М. І. Твори, т. 2. К., 1967, с. 391).

♦ Тв.: Думки і пісні. Львів, 1897; Твори. Львів, 1914 [у співавт.]; [Вірші]. В кн.: Українські поети-романтики 20 — 40-х років XIX ст. К., 1968; Невідомі вірші Амвросія Метлинського. "Радянське літературознавство", 1970, № 7; [Вірші]. В кн.: Українські поети-романтики. К., 1987; Народные южнорусские песни. Предисловие. В кн.: Слов'янська фольклористика. К., 1988.

■ Літ.: Шамрай А. П. Мотиви "національної туги" в творчості І. Галки та А. Могили. В кн.: Харківська школа романтиків, т. 2. Х., 1930; Приходько П. Г. Шевченко й український романтизм 30 — 50 pp. XIX ст. К., 1963; Крижанівський С. А. Амвросій Могила та Ієремія Галка. В кн.: Могила Амвросій, Галка Іеремія. Поезії. К., 1972; Яценко М. Т. Українська романтична поезія 20 — 60-х років XIX ст. В кн.: Українські поети-романтики. К., 1987.

М. Т. Яценко.