МИКИТЕНКО Іван Кіндратович

МИКИТЕ́НКО Іван Кіндратович

• МИКИТЕНКО Іван Кіндратович

[25.VIII (6.ІХ) 1897, с. Рівне, тепер Новоукраїнського р-ну Кіровогр. обл. — 18.Х 1937, Київ]

- укр. письменник. З сел. сім'ї. В 1922 — 26 навч. в Одес. мед. ін-ті, 1927 закін. Харків. мед. ін-т. Учасник 1-ї світ. війни. В Одесі був членом літ. об'єднання "Потоки Октября", згодом очолював філію "Гарту", завідував літ. частиною Одес. держ. драми. 1926 переїхав до Харкова, був одним з керівників Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, ВОАППу, Міжнародного об'єднання революційних письменників, з 1934 — секретарем правління СПУ. З 1931 — член ЦВК України. Учасник міжнар. антифашист. конгресів письменників у Парижі (1935) та Мадриді (1937), член Міжнар. бюро боротьби проти фашизму. Друкувався з 1922. Перші твори М. — опубл. у періодиці вірші, фейлетони й статті, поставлені в аматор. гуртках п'єси-агітки. Зб. оповідань "На сонячних гонах" (1926), поема "Вогні" (1927) присвячені громадян. війні в Україні, соціальним змінам на селі. Процес налагодження "змички" між містом і селом — тема повісті "Брати" (1927); про перевиховання безпритульних підлітків — повість "Вуркагани" (1928) та роман "Ранок" (1933). Найвагоміше виявив себе в драматургії. Увагу багатьох театрів привернула його соціальна драма "Диктатура" (1929), в якій зображено загострення соціальної напруги в укр. селі. Проблемам нової вищої школи, студентству присвячено п'єсу "Кадри" ("Світіть нам, зорі!", 1930), періоду індустріалізації, змінам у ставленні до праці — п'єси "Справа честі" (1931), "Дівчата нашої країни" (пост. 1932), подіям громадян. війни — п'єсу "Бастилія божої матері" (1933). Помітним творчим досягненням М. стала сатир. комедія "Соло на флейті" (1935), в якій автор передбачив політичну небезпеку суспільного типу, породженого атмосферою кар'єризму і славолюбства, викривав міщанство й пристосовництво. Ост. п'єса "Як сходило сонце" (1937) — про революц. події в Україні 1917 — 18. Ці твори, однак, не позбавлені схематизму, кон'юнктурної актуальності.

М. — автор численних публікацій у пресі з питань л-ри. Йому належать книги публіцистики "Голуби миру" (1929), "Тринадцята весна" (1930) та ін. П'єси М. йшли також у театрах Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Туркменії та ін. Його твори перекладено рос., білорус., молд., груз., татар., болг., польс., нім. та ін. мовами. Восени 1937 М. став черговою жертвою цькувань і наклепів, спрямованих проти діячів укр. л-ри. Пішовши 4.X 1937 з дому в НКВС здавати особисту зброю, М. більше не повернувся. На запит до Прокуратури УРСР дружина письменника одержала відповідь, що 18.X 1937 тіло М. з вогнестрільною раною було знайдено на околиці Києва. З 1967 в с. Рівному діє літ.-мемор. музей письменника.

♦ Тв.: Зібрання творів, т. 1 — 6. К., 1964 — 65; Твори, т. 1 — 4. К., 1982 — 83; На фронті літератури. 1927 — 1937. К., 1962; Театральні мрії. Публіцистика. Листи. К., 1968; Рос. перекл. — Уркаганы. М., 1961; Утро. М., 1967; Светите, звезды!.. М., 1971.

■ Літ.: Сиротюк М. Й. Іван Микитенко. К., 1959; Родько М. Проза І. Микитенка. К., 1960; Сонячні гони. Спогади про І. Микитенка. К., 1967; Охмат Л. О. Світять театральні зорі. К., 1970; Заєць І. Я. Іван Микитенко — драматург. К., 1987; Із днів степової юності. Спогади про І. Микитенка. "Дніпро", 1989, № 12; Глазунов Г. Хоч репресованим не значився... "Вітчизна", 1991, № 3; Григор'єва С. В., Фоміна Н. І. Іван Микитенко. Публікація творів. Бібліографічний посібник. Одеса, 1984.

В. А. Бурбела.