МИХАЇЛОВИЧ (Михаиловић) Драгослав

МИХАЇ́ЛОВИЧ (Михаиловић) Драгослав

• МИХАЇЛОВИЧ (Михаиловић) Драгослав

(17.XI 1930, м. Чупрія, Сербія)

- серб. письменник, академік Серб. академії наук і мист-в з 1989. Закін. 1957 Белгр. ун-т. Представник т. з. прози нового стилю (кін. 60-х pp.), який полягає у зверненні до конкр. дійсності при збереженні водночас елементів натуралізму й символізму. Це, зокрема, характерно для оповідань збірок "На добраніч, Фреде" (1967) і "Піймай зорю, що падає" (1983). Гуманне ставлення до людини і навкол. світу, моральна відповідальність перед суспільством — осн. тематика романів "Коли цвіли гарбузи" (1968, однойм. драма 1969), "Люди у чоботах" (1983). Найвизначнішим твором вважається насичений поетикою серб, фольклору роман "Вінок Петрії" (1975) — про долю серб. селянки. 1990 М. видав роман "Голий острів" — своєрідний докум. твір про концтабір на о-ві в Адріат. морі для репресованих політ. опонентів режиму Тіто; протягом 1950 — 52 у ньому перебував сам письменник. М. належать також ряд драм. кіно- і телесценаріїв.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Лилика. В кн.: Последняя высота. М., 1970; Венок Петрии. М., 1978.

■ Літ.: Єдлінська Г. М. У пошуках добра і любові. "Всесвіт", 1983, № 3; Єдлінська Г. М. Нові стильові тенденції сучасної сербської прози і творчість Драгослава Михаїловича. "Проблеми слов'янознавства", 1983, в. 27.

Г. М. Єдлінська.