МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Антін Степанович Любич

МОГИЛЬНИ́ЦЬКИЙ Антін Степанович Любич

• МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Антін Степанович Любич

(3.III 1811, с. Підгірки, тепер у складі м. Калуша Івано-Франк. обл. — 13.VIII 1873, с. Яблунька, тепер Богородчанського р-ну тієї ж обл.)

- укр. поет-романтик. Закін. 1840 Львів. духовну семінарію. Був сільс. священиком. Обирався депутатом австр. парламенту, у промовах на його засіданнях обстоював інтереси укр. населення. Послідовник "Руської трійці", поборник нац.-культур. відродження галиц. українців. Літ. діяльність почав 1838. Друкувався у газетах "Новини", "Зоря галицька", "Слово", в альм. "Вінок русинам на обжинки" (кн. 2) та ін. Поезія М. прикметна патріот. наснагою, полеміч. запалом. М. висловлював любов до "отцівського язика", закликав до творення л-ри нар. мовою, вдавався до істор. ремінісценцій, до протиставлення нац.-героїч. минулого сучасності — вірші "Рідна мова", "Згадка старовини", поет. маніфест "Судьба поета", послання "Пробудися, соловію" (до Я. Головацького), "Ученим членам руської Матиці (Нового року 1849)", — усі написані 1848 — 50; балада "Русин-вояк" (1849). Незавершена епіч. поема "Скит Манявський" (окр. вид. 1852) — переспів нар. переказів про заснування Манявського монастиря. Написав кілька віршів польс. мовою. Портрет с. 395.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Письменники Західної України 30 — 50-х років XIX ст. К., 1965.

■ Літ.: Лучаківський К. Антін Любич Могильницький, єго житє, єго значінє. Львів, 1887; Франко І. Кость Лучаківський. Антін Любич Могильницький, його життя, його значення. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 27. К., 1980; Петраш О. "Руська трійця". М. Шашкевич, Г. Вагилевич, Я. Половецький та їхні літературні послідовники. К., 1986; Петраш О. Поет із зламаним крилом. "Жовтень", 1987, № 2; Шалата М. Антін Могильницький. "Українська мова і література в школі", 1991, № 4.

Є. К. Нахлік.