МОЛОДА МУЗА

МОЛОДА́ МУЗА

• "МОЛОДА МУЗА"

1) Літ. група. Утв. 1906 у Львові. Об'єднувала укр. письменників-модерністів, які прагнули оновити й збагатити реалізм новітніми худож. засобами і прийомами, ставили перед л-рою насамперед естет., а не сусп.-політ. завдання. До "М. м." належали О. Луцький, М. Яцків (неофіц. голова), П. Карманський, Б. Лепкий, В. Пачовський, С. Чарнецький, В. Бирчак, О. Грицай, С. Твердохліб, М. Кічура, Ф. Коковський, М. Голубець, О. Шпитко та ін.; примикали також композитор С. Людкевич, скульптор М. Паращук, художники І. Северин, І. Косинин. Гол. роль у згуртуванні молодомузівців, виробленні їхніх програмних засад належала О. Луцькому. Він обгрунтовував необхідність пошуків нових шляхів у мист-ві, суголосних з модерніст. напрямами у світ. л-рі, зокрема у вступ. слові до альм. "За красою" та в ст. "Молода муза" (газ. "Діло", 1907, № 249), яку І. Франко назвав маніфестом "М. м.". В журн. молодомузівців "Світ" декларувалося, що письменники "М. м." прагнуть повести читачів дорогою "Добра і Краси", "від злиднів і турботних дисонансів" — "на соняшні левади, запашні ниви, — в світ ясних, злотих зір!" (1906, № 1). Теор. постулати молодомузівців тільки частково знайшли втілення в їхній творчій практиці. Плекаючи культ "чистої краси", вони відображали й реальне життя з його контрастами, порушували у своїх творах як соціальні, так і нац. питання (М. Яцків, П. Карманський та ін.). На укр. грунті символіст. течії, пропаговані молодомузівцями, прищепилися значною мірою під впливом польс. та нім. модернізму, зокрема об'єднання "Молода Польща", але не розвинулися так, як у зарубіж. л-рах. Провідні митці групи внесли в укр. поезію новий лірич. струмінь (В. Пачовський, Б. Лепкий), збагатили прозу естет.-худож. цінностями (М. Яцків). Громадськість, літ. критика неоднозначно сприйняли діяльність "М. м.". Підтримуючи худож. пошуки молодомузівців, І. Франко водночас полемізував з програмними виступами О. Луцького. На однобічність естет. засад групи звертав увагу В. Будзиновський. Група проіснувала до 1-ї світ. війни. Спроби відновити її у 20-х pp. мали переважно істор.-літ. характер. 1939 деякі молодомузівці (О. Луцький, В. Бирчак, Ф. Коковський) стали жертвами сталін. репресій, ін. продовжували творити в умовах рад. дійсності, зазнаючи переслідувань за свою кол. творчість і діяльність (П. Карманський, М. Рудницький).

2) Вид-во літ. групи "М. м.". Засн. 1906 у Львові. Випустило зб. віршів "Ой, люлі, смутку" (1906), "Блудні огні" (1907) та зб. оповідань П. Карманського, "На стоці гір" В. Пачовського (1907), "В свічаді плеса" С. Твердохліба (1908), "В годину смерку" С. Чарнецького (1908), зб. новел-мініатюр "Казка про перстень" (1907), "Плазм меча" (1908) М. Яцківа, повість "Ніоба" О. Кобилянської (1907), колект. зб. "Привезено зілля з трьох гір на весілля" (1907) та ін. Припинило діяльність разом з самоліквідацією літ. групи.

♦ Тв.: Розсипані перли. К., 1991.

■ Літ.: Рудик Д. "Молодомузці". "Життя й революція", 1925, № 12; Карманський П. Українська богема. Львів, 1936; Франко І. Я. Маніфест "Молодої музи". В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 37. К., 1982; Лучук В. Повернення навіки. В кн.: Молода муза. К., 1989; Дзюба І. Запрошення до "Молодої музи". В кн.: Поезія-90, в. 1. К., 1990; Ільницький М. Поети "Молодої музи". "Українська мова і література в школі", 1990, № 4; Погребенник В. Поети-"молодомузівці" та фольклор. "Слово і час", 1990, № 9; "Молода муза" і літетурний процес кінця XIX — початку XX століття в Україні і Європі. Львів, 1992.

Ф. П. Погребенник.