Маратхська література

Мара́тхська література

• Маратхська література

- л-ра народу маратхі (осн. населення шт. Махараштра у Пд.-Зх. Індії). Створюється мовою маратхі. Витоки М. л. сягають 3 — 4 ст. н. е. Це твори мовою махараштрі (передувала сучас. мові маратхі), зокрема ліричні "Халопагасаттасан" ("Сімсот строф Хали", 3 — 4 ст.) та епічні "Махапурана" ("Велика пурана Пушпаданти", 8 — 9 ст.). Твори мовою маратхі датують 11 ст. ("Безсмертні бесіди" проповідника Горакхнатха). Перший відомий поет Мукундараджа — поема "Вівекасіндгу" ("Море справжніх знань", 12 ст.). У розвитку літ. традиції певну роль відіграла крішнаїт. течія маханубгавів, яка висунула яскравих майстрів прози (Мхаїбгата, автора агіогр. твору "Лілачаритра" — "Забави та діяння Крішни", 13 ст.; твори Чакрадгара) та поезії (Кешобаса, Дамодар, Нарендра, а також Махадайди — першої маратх. поетеси, авторки лірич. пісень і віршів). Маханубгави започаткували біогр. жанр — житія святих. Ін. літ. напрям — санткавідгара ("потік святих поетів"). Виразником його був Дняннешвар, автор поеми "Дняннешварі" ("Світоч сенсу буття", 1290). У 14 — 15 ст. в зв'язку з поширенням реліг.-реформіст. руху бгакті (проголошував рівність людей перед Богом, заперечував становий поділ) стали популярними вірші поетів низьких каст — гончара Гори. Кумбгаракара, недоторканного Цокли Ліли, кравця Намдева (писав також одним з діалектів мови гінді — браджем; твори його популярні й у наш час), які висміювали чванство брахманів, уславлювали гідність людини, її працю. Серед представників л-ри 16 — 17 ст., зокрема її демокр. крила — Екнатх, що запровадив у М. л. жанр бгарур (притчі). Поезія часів нар.-визв. боротьби проти мусульм. завойовників (Рамдаса, Тукарама, Шахамуні, Дасопанта, Муктешвара) сповнена героїко-патріот. мотивів. Поряд з громадян. лірикою розвинулась брахмансько-аристократична, що вилилась у т. з. поезію форми, з виразними ерот. мотивами. Напрям пандиткаві (т. з. вчена поезія), що його започаткував Ваман, продовжили Рагхунатх, Ананданаян, Самрадж та ін. З серед. 17 ст. М. л. збагачується такими новими формами народнопоет. творчості як повада (героїч. балада), лавні (любовна лірика). Традиції літ. напряму санткавідгара у 18 ст. продовжують Шрідгар (поеми "Перемога Рами", "Перемога Харі"), Ніранджан, Дайарнав, Шівдінкесарі. Засновником біогр. жанру став Махіпаті, у творах якого худож. форма поєднується з елементами наук. аналізу. Виділяються біогр. праці Ніранджана, Набгаджі та ін.

З кін. 30-х pp. 19 ст. з'являються перші період. видання мовою маратхі — газ. "Даршан" ("Дзеркало"), журн. "Дигдаршан" ("Всесвітній огляд"), що друкують матеріали просвіт. характеру (публіцист. твори Д. Пхуле, Локхітаваді); перекладаються зразки світової л-ри (твори В. Шекспіра, Вальтера Скотта, Д. Дефо та ін.). Перший маратх. роман "Паломництво Ямуни".Б. Падманджі (1857) — про жорстокість інд. законів, що позбавляють жінку права на повторний шлюб. Цю тему розвинув Л. Халбе у романах "Муктамала" (1861) та "Ратнапрабга" (1866). Яскравий представник л-ри 19 ст. — Х. Н. Апте, якого вважають зачинателем сучас. маратх. роману, зокрема історичного ("Зоря", 1895 — 97; про визв. рух маратхів) та соціального ("Але кому до цього діло?", 1890 — 93). Значний внесок у публіцистику 70-х pp. 19 ст. зробив В. Чиплункар, який прагнув надати л-рі нар. характеру.

Посилення нац.-визв. руху проти брит. колонізаторів, загострення в 20 — 40-х pp. 20 ст. соціальних протиріч у країні прискорило розвиток л-ри. Антиколон. тема виявилась у творчості поетів А. Дешпанде, Кусумаграджа, прозаїків і драматургів Г. Мадкхолкара, В. С. Кхандекара, М. Вареркара та ін. З 70-х pp. 20 ст. вирізняються твори з яскраво окресленою соціальною тематикою — прозаїків А. Садгу (роман "Один день Бомбея", 1974, та ін.), В. Мадгулкара (роман "Буря", 1974), А. Барве (романи "Дякую, містере Клед", 1973; "Гора постаріла", 1977), Д. Далві, Ш. Пендсе, драматургів — П. Л. Дешпанде. З'явилися нові течії: т. з. наві кавіта (нова поезія) й наві кахані (нове оповідання), що зазнали певного впливу європ. модернізму, а також "потоку свідомості" літератури.

На маратхській сцені з успіхом йшла комедія "Ревізор" М. Гоголя (в обробці драматурга П. Л. Дешпанде).

Укр. мовою вийшов роман "Один день Бомбея" А. Садгу у перекл. Н. Краснодембської та С. Наливайка ("Всесвіт", 1976, № 11), оповідання "Супутник" А. Н. Педнекара — в перекл. С. Наливайка (кн. "Дорога крізь джунглі". К., 1978).

■ Літ.: Ламшуков В. Маратхская литература. М., 1970; Серебряков И. Д. Литература народов Индии. М., 1985.

І. Д. Серебряков.