НАЗАРУК Осип

НАЗАРУ́К Осип

• НАЗАРУК Осип

(31.VIII 1883, м. Бучач, тепер Терноп. обл. — 31.XI 1940, США)

- укр. письменник, публіцист і громад. діяч. Навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту, був одним з керівників студ. руху в Галичині. Входив до управи Укр. радикально-демокр. партії. 1915 — 18 очолював пресову службу та секретаріат Укр. січових стрільців на Поділлі. Співредактор "Вісника Союзу визволення України", газет "Громадський голос", "Стрілець" (видання Укр. Гал. Армії). З жовтня 1918 — член Укр. Нац. Ради ЗУНР. 1920 емігрував до Відня, де керував прес-бюро при уряді ЗУНР в екзилі. 1922 — 23 перебував у Канаді і США, був редактором журн. "Січ" (Чикаго) та газ. "Америка" (Філадельфія). 1926 повернувся до Львова, редагував газ. "Нова зоря". 1939 емігрував до США. Як письменник звертався до істор. тематики — зб. "Суд Олекси Довбуша та інші оповідання" (1919), повісті "Князь Ярослав Осмомисл" (1920), "Проти орд Чингісхана" (1921), роман "Роксоляна" (1930; інсценізація на Укр. радіо, 1991). Написав ряд публіцист. творів про Укр. січових стрільців ("Слідами УСС", "Над Золотою Липою", обидва — 1916; "Рік на Великій Україні", 1920), розвідок з питань громад.-політ. життя ("Студентство і політика", 1921; "Корупція в державному життю", 1923; "Світогляд Івана Франка", "Робітництво і релігія", обидві — 1926). Виступав у жанрі дорож. репортажу. Чимало творів Н. залишилося в рукописах.

♦ Тв.: Роксоляна, жінка халіфа й падишаха (Сулеймана великого), завойовника і законодавця. К., 1990.

■ Літ.: Опільський Ю. В путах девотизму. "Нові шляхи", 1929, № 8.

А. Г. Шпиталь, І. М. Лисенко.