НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

НАУКО́ВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

• НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

(НТШ)

- найстаріша укр. наук. орг-ція. Засн. 1873 у Львові, спершу як Літ. т-во ім. Шевченка, що ставило за мету "вспомогати розвій руської (малоруської) словесності", з 1892 перетворене в Наук. т-во ім. Шевченка. З 90-х pp. стало "плекати та розвивати науку і штуку в українсько-руській мові, зберігати та збирати всякі пам'ятки старинності і предмети наукові України-Руси". Ініціатори створення НТШ — В. Антонович, О. Барвінський, М. Драгоманов, С. Качала, О. Кониський, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, К. Сушкевич; фундатори — М. Жученко, С. Качала, О. Кониський, Є. Милорадович, Д. Пильчиков, т-во "Січ" у Відні та ін.

Діяльність НТШ поділяється на кілька етапів. На поч. етапі (1873 — 92) Т-во зосереджувало увагу на друкуванні та поширенні серед народу укр. худож. л-ри. 1874 засн. власну друкарню, у якій вийшло бл. 20 назв книг, у т. ч. "Історія літератури руської" О. Огоновського (т. 1 — 5, ч. 1 — 7, 1887 — 94); видавало журн. "Зоря" (з 1885), "Часопись правничу" (т. 1 — 3, 1889 — 91) тощо. Першим головою Т-ва 1874 — 85 був К. Сушкевич, 1885 — 92 — С. Громницький і Д. Гладилович, 1892 — Ю. Целевич.

Другий етап (1893 — 1914) почався з реорганізації Т-ва у наук. установу, кінцевою метою якої було ств. на його базі майбутньої Академії наук України. В цей час Т-во мало три секції: філологічну, історично-філософічну та математично-природописно-лікарську. Керував НТШ Виділ (президія) на чолі з головою і секретарем. 1893 — 97 Т-во діяло під керівництвом О. Барвінського, 1897 — 1913 — М. Грушевського. Активізації його роботи сприяла співпраця М. Грушевського з В. Гнатюком (секретар з 1899), І. Франком (голова Філол. секції з 1898), І. Верхратським, пізніше — з В. Левицьким (голови мат.-природописно-лікар. секції). Розбудові НТШ сприяли відкриті меценатами грошові фонди, зокрема, П. Пелехіна, Т. Дембицького, О. Кониського, М. Грушевського, О. Огоновського, А. Бончевського та фонди ім. Д. Мордовця, І. Котляревського й ін. НТШ створює власний секретаріат, бібліогр. бюро, купує 1898 і 1912 два будинки. Були уточнені осн. напрями дослід. роботи (визначені статутом Т-ва 1892) з акцентом на гуманітар. науках. Після 1898 чітко визначився статус членства в НТШ, який базувався тільки на наук. кваліфікаціях. Було сформовано перший склад дійсних членів Т-ва, розпочато комплектування бібліотеки науковою літературою, переоснащено друкарню, відкрито 1903 власну палітурню і 1905 — книгарню та ін.

З кін. 90-х pp. поч. активні зв'язки НТШ із зарубіж. наук. установами, навч. закладами, т-вами, бібліот. центрами та ін. НТЩ стає також своєрідним ун-том для молоді, на кошти Є. Чикаленка, В. Симиренка, М. Аркаса та ін. будує т. з. Академічний дім і 1907 передає його молоді, студенти одержують стипендії й грошові допомоги. Проте особлива увага НТШ зосереджується на видавничій діяльності. Випускаються "Записки Наукового товариства імені Шевченка" ("ЗНТШ"; т. 5 — 118, 121, 1895 — 14), які спочатку були органом усіх секцій, а з 1897 — істор.-філос. та філол. секцій; "Хроніка Наукового Товариства імені Шевченка" (в. 1 — 59, 1900 — 14, паралельно виходила нім. мовою). Історично-філософічна секція видає "Збірник історичнофілософічної секції" (т. 1 — 14, 1898 — 1913, усіх — 17; у цьому зб. вміщено 8 томів "Історії України-Руси" М. Грушевського); серію "Студії з поля суспільних наук і статистики" (т. 1 — 3, 1909 — 12, усіх — 5); Археогр. комісія цієї секції — "Жерела до історії України-Руси" (т. 1 — 2, 4 — 8, 12, 16, 22, 1895 — 1913, усіх — 10), "Українсько-руський архів" (т. 1 — 10, 1906 — 14; усіх — 15). Виходять окр. тем. збірники та монографії, перший україномовний "Словар правничий" К. Левицького (1894), 1895 — 1904 під егідою НТШ продовжує друкуватися "Руська історична бібліотека" (т. 17 — 24, усіх — 24). Над підготовкою цих видань працювали М. Грушевський, О. Барвінський, С. Томашівський, І. Франко, М. Кордуба, І. Джиджора, І. Кревецький, В. Герасимчук, І. Крип'якевич та ін. Видає свої праці правнича комісія істор.-філос. секції. Серії праць друкують філол. секція, очолювана І. Франком: "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури" (т. 1 — 7, 1896 — 1912, всього — 8), "Збірник філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка" (т. І — 23, 1898 — 1937) та етногр. комісія тієї ж секції — "Етнографічний збірник" (т. 1 — 40, 1895 — 1929), "Матеріали до українсько-руської етнології" (т. 1 — 22, 1899 — 1929). У їх підготовці найактивнішу участь, крім І. Франка, взяли В. Гнатюк, Ф. Вовк, В. Охримович, Ф. та І. Колесси, О. Роздольський, В. Шухевич та ін. Філол. секція випускала також "Українсько-руську бібліотеку" творів укр. письменників (т. 1 — 8, 1902 — 11), 1898 — 1905 — журн. "Літературно-науковий вістник", ряд ін. українознавчих видань. З'являються перші публікації мат.-природописно-лікарської секції, майже всі комісії якої займалися виробленням нац. термінології для відповідних наук; виходить "Збірник математично-природописно-лікарської секції" (т. 1 — 16, кн. 1 — 23, 1897 — 1913, всього — 32). У 1909 засн. бібліогр. комісію (1934 — 39 — Бібліологічна комісія), згодом — видавничу комісію, яка співпрацювала з усіма секціями. Бібліогр. комісія видавала "Матеріали до української бібліографії" (т. 1 — 3, 1909 — 11, всього — 7). Вже на поч. 20 ст. Т-во мало значні наук. досягнення, набуло всеукр. значення і міжнар. визнання.

Третій етап діяльності НТШ припадає на 1914 — 45 і характеризується як наук. досягненнями, так і значним спадом у видавничій роботі. 1913 — 18 Т-во очолював С. Томашівський, пізніше головами обиралися: у 1919 — 25 — В. Щурат, у 1925 — 31 — К. Студинський, у 1931 — 35 — В. Левицький, у 1935 — 40 — І. Раковський. Діяльність НТШ була перервана 1-ю світ. війною. Багато його членів не повернулося з фронтів, а після польс. окупації Львова почався відплив наук. сил в ін. країни. Це значною мірою зірвало роботу (1916) по створенню на базі Т-ва Укр. академії наук. На поч. 20-х pp. почалися адміністративно-політ. утиски з боку польс. влади, значні фінансові труднощі. У 20 — 30-х pp. наук.видавнича продукція була незначною. 1915 — 39 вийшло лише 36 томів (з них 9 здвоєних) "Записок...", 15 випусків "Хроніки НТШ". Ряд ін. серійних видань скоротився до мінімуму, а після 1921 деякі взагалі перестали виходити. Проте структура НТШ зберігається; водночас утв. комісії археології, статистична, мовна, термінологічна, класичної філології, шевченкознавства, історії штуки (мист-ва) та ін. Серед нових видань — "Праці комісії шевченкознавства" (т. 1 — 2, 1931 — 33), "Праці комісії класичної філології" (т. 1, 1919); виходять журнали "Стара Україна" (1924 — 25), "Сьогочасне і минуле" (1939, № 1 — 4) та ін.

Разом з ін. т-вами засн. журнали "Українська книга" (1937 — 38; 1939, № 1; окр. номери 1940 — 43 вийшли у Кракові), "Українська музика" (1939, № 1 — 4, з 1937 — у Стрию). Здійснюється (1937) підготовка великої колект. праці "Атлас України й сумежних країв". На поч. 20-х pp. НТШ організовує у Львові таємні укр. ун-т і політех. школу. Починається активне співробітництво з ВУАН (спільні видання, опрацювання єдиного для України правопису), що триває до поч. 30-х pp. ВУАН присвоює ряду дійсних членів НТШ звання академіків: С. Смаль-Стоцькому (1918), В. Гнатюкові (1924), К. Студинському (1924), С. Дністрянському (1926), І. Горбачевському (1927), М. Вознякові, Ф. Колессі та В. Щуратові (1929). З 1921 при НТШ організовуються н.-д. установи — Ін-т нормальної і патол. психології (керівник С. Балей), Ін-т бактеріол.-хім. дослідів та лікар, аналізу крові (керівник М. Музика), музеї — культурно-істор. (з відділами археології, етнографії, істор. пам'яток, образотв. мист-ва і нумізматики), природописний (бл. 75 тис. каталогіз. предметів) та укр. війська. На 1939 б-ка НТШ (крім архіву, картогр. і фотогр. колекцій) налічувала понад 300 тис. томів.

За 1873 — 1939 pp. Т-во випустило 591 том різних серій, 352 наук. праці, підручники і карти, 103 номери літ.-громад. та літ.-мист. журналів, 95 назв худож. творів, 31 інформ. видання. За цей період НТШ співробітничало з понад 500 наук. центрами, т-вами, б-ками світу. З різних зарубіж. академій, наук. установ, навч. закладів дійсними членами НТШ обрано понад 90 осіб, серед них — А. Ейнштейн, О. Шахматов, Ф. Корш, A. Мазон, В. Ягич, О. Пипін, А. Йоффе, А. Рауль, І. Бодуен де Куртене, Л. Нідерле, Т. Масарик, М. Планк, М. Фасмер, А. Пенк, О. Брох, І. Шишманов та ін.

Після возз'єднання 1939 західноукр. земель в єдиній Укр. державі НТШ і всі пов'язані з ним установи у Львові ліквідовуються і остаточно припиняють діяльність 14.I 1940. Більшість членів Т-ва не визнала розпуску НТШ (окр. з них напівлег. збиралися на засідання секцій, напр., історико-філософічної, кооптували у свої ряди нових членів).

Четвертий етап діяльності НТШ можна умовно назвати еміграційним. Почався він із Заг. зборів укр. вчених-емігрантів (в осн. дійсних членів НТШ B. Кубійовича, О. Кульчицького, П. Зайцева, В. Яніва та ін., у м. Міттенвальд під Мюнхеном, Німеччина) 30.III 1947. Збори вирішили відновити активну діяльність НТШ в Європі, затвердили його структуру і президію. Головою знову обрано І. Раковського (1947 — 49), пізніше — З. Кузелю (1949 — 52). Місцем перебування НТШ (1951) стало м. Сарсель (побл. Парижа). Було створено нові комісії та ін-ти, зокрема Ін-т нац. досліджень та Ін-т Енциклопедії українознавства. До НТШ входять його члени, що живуть у Франції, Німеччині, Італії, Англії, Бельгії, Швейцарії, Австрії, Голландії, Норвегії, Польщі, Чехії, Словаччині. Головою НТШ в Європі 1952 — 85 був В. Кубійович, нині — А. Жуковський. Окр. відділи НТШ з'явилися у США (Нью-Йорк, 1947), Канаді (Торонто, 1949), Австралії (Сідней, 1950). На їх базі з 50-х pp. виникають автономні крайові НТШ у США (голови: 1947 — 51 — М. Чубатий, 1951 — 69 — Р. Смаль-Стоцький, 1969 — 74 — М. Стахів, 1974 — 77 — О. Андрушків, 1977 — 90 — Я. Падох, з 1991 — Л. Рудницький), Канаді (включає також представництва НТШ в Аргентині й Бразилії, голови: 1949 — 73 — Є. Вертипорох, з 1973 — Б. Стебельський) та Австралії (голови: 1950 — 56 — Є. Пеленський, 1956 — 61 — П. Шулежко, 1961 — 70 — І. Рибчин, з 1970 — Р. Микитович). Координацію діяльності всіх НТШ здійснює створена 1955 Головна Рада НТШ (Нью-Йорк) на чолі з президентом (1955 — 69 — Р. Смаль-Стоцький, 1970 — 73 — Є. Вертипорох, з 1973 — Я. Падох). У крайових НТШ діють різні секції, найчастіше — філол., істор.-філос., сусп. наук або історії України, а також хім.-біол.-лікарська і мат.-фізична; секції, в свою чергу, поділяються на комісії. Кожне крайове НТШ має програму діяльності, де на першому місці — науково-вид. і просвіт. праця. Продовжується випуск спільних традиц. видань: "Записки..." (з 1948 вийшло понад 60 томів), "Український архів" (т. 1 — 43, 1960 — 87). Спільними виданнями є "Бібліотека українознавства" (т. 1 — 61, 1951 — 89) та окр. збірники, присвячені визначним діячам і подіям. Крім того, крайові т-ва здійснюють власну (часто спеціалізовану) наук. роботу. Європ. НТШ підготувало і видало "Енциклопедію українознавства" у 2 томах: т. 1, тематичний (ч. 1 — 3, 1949), та т. 2, словниковий (ч. 1 — 10, 1955 — 84); п'ятитомну англомовну словникову "Encyclopedia of Ukraine" (1984 — 93, разом з Канадським інститутом українських студій).

У Сарселі виходять наук.-інформ. видання "Вісті Наукового товариства ім. Шевченка в Європі", "Вісті із Сарселю", пам'ятки укр. писемності ("Требник Петра Могили 1646 p.", 1988, та ін.). НТШ у США в кін. 40-х pp. продовжило розпочатий у Галичині випуск журн. "Сьогочасне і минуле" (1948, № 1; 1949, № 1 — 2), видає з 1958 серію "Доповіді" ("Papers", майже 50 випусків), з 1951 — резюме ("Proceedings") прочитаних доповідей у різних секціях т-ва, бібліогр. покажчики, бюлетені, вісники, словники, карти. НТШ у Канаді видає збірники праць і матеріалів наук. конференцій: спочатку під назвою "Бюлетень" (понад 10 випусків), з 1955 — "Збірник матеріалів наукових конференцій" (бл. 10 випусків), монографії різної тематики (1965 — 89, понад 30 назв). Видання наук.-популярної і худож. л-ри, підручників здійснює НТШ в Австралії. Опубл. зб. матеріалів "Українці в Австралії" (Мельбурн, 1966) та ін. 21.Х 1989 з ініціативи групи львів. учених відбулися установчі збори, на яких відновлено Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Тоді ж прийнято статут і програму, сформовано секції, комісії та ін. структурні підрозділи. Головою обрано чл.-кор. АН України О. Романіва. 1990 відн. випуск "Записок Наукового товариства імені Шевченка". Іл. див. на окр. арк., с. 384 — 385, 400 — 401.

■ Літ.: Дорошенко В. Наукове Товариство імені Шевченка у Львові (1873 — 1892 — 1912 pp.). К. — Львів, 1913; Гнатюк В. Наукове товариство імені Шевченка. З нагоди 50-ліття його заснування (1873 — 1923). Львів, 1923; Дорошенко В. Огнище української науки — Наукове товариство імені Т. Шевченка. Нью-Йорк — Філадельфія, 1951; Наукове товариство ім. Шевченка в ЗДА, Нью-Йорк, 1963; Радіон С. Нарис Історії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Австралії (1950 — 1975). Мельбурн, 1976; Ювілейний збірник наукових праць з нагоди 100-річчя НТШ і 25-річчя НТШ у Канаді. Торонто, 1977; Романів О. М. Розвиток природничо-технічних наук на Західній Україні в Науковому товаристві ім. Шевченка. "Физико-химическая механика материалов", 1989, № 6; Т. Шевченко і українська національна культура. Львів, 1990; Романів О., Грицак Я. НТШ: етапи діяльності. "Вісник Академії наук Української РСР", 1990, № 3; Кубійович В. М. Нарис історії Наукового товариства імені Шевченка (1873 — 1949). Львів, 1991.

О. А. Купчинський.