НЕВЕСТЮК Яків Іванович

НЕВЕСТЮ́К Яків Іванович

• НЕВЕСТЮК Яків Іванович

(псевд. і крипт. — Радикал, Той самий; Н. Н.; Н-к Я.; 1.I 1868, м. Городенка, тепер Івано-Франк. обл. — 1934, селище Жаб'є, тепер смт Верховина тієї ж обл.)

- укр. громад. діяч, письменник, лікар. Навч. 1887 — 94 на мед. ф-ті Краків. ун-ту (разом з В. Стефаником), один з організаторів і голова укр. студ. т-ва "Академічна громада". Був членом Русько-укр. радикальної партії, підтримував зв'язки з М. Драгомановим, І. Франком, М. Павликом, нелегально перевозив у Росію укр. видання; 1892 цар. жандарми затримали Н. у Волочиську і вилучили в нього л-ру (зб. "Громада", журн. "Народ", твори І. Франка, М. Павлика та ін., заборонені в Росії). Перебував 6 місяців під слідством у Києві, потім півроку в одиночному ув'язненні в Петербурзі, про що згодом писав у "Споминах з моєї пригоди в Росії" ("Народ", 1893, № 17). Працював лікарем у Великих Мостах, потім у Жаб'єму (надавав мед. допомогу І. Франкові та М. Коцюбинському під час їхнього перебування на Гуцульщині). Автор драм "Жид" (1883), "Кандидат" (1895), "Супруги", "Несамовиті", комедії "Запорізьке сватання", в яких змалював життя різних верств населення Галичини, їхній побут і звичаї. Виступав зі статтями на мед., громад.-політ. і культур.-осв. теми у газетах "Діло", "Учитель", "Хлібороб", журналах "Народ", "Зоря" та ін.

П. І. Арсенич.