НЕДОЛЯ Леонід

НЕДО́ЛЯ Леонід

• НЕДОЛЯ Леонід

[справж. — Гончаренко Лук'ян Володимирович; 7 (19).IX 1897, с. Цесарська Слобода, тепер с. Червона Слобода Черкас. р-ну Черкас. обл. — 5.VII 1963, Черкаси]

- укр. письменник. Закін. 1922 Комуніст. ун-т (Москва). Учасник Великої Вітчизняної війни. З 13 років працював на моск. заводах токарем; брав активну участь у революційних виступах, за що відбував заслання в Сибіру (м. Златоуст). З поч. листопадових подій 1917 очолив у Москві загін Черв. гвардії. Був на парт. і журналіст. роботі. Н. — організатор і керівник "Юго-ЛЕФа" в Одесі (див. "ЛЕФ"), один з керівників "Нової генерації", член Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Автор п'єс "Хвороба" (1928, напис. у футурист. манері), "Підземна комуна" (1930), "За врубову" (1931), поеми "Свої права" (1931) — про будні і революц. героїку робіт. класу. Враження від перебування в Китаї виклав у книжках нарисів "Жовті брати. Крізь Хіну" (1929), "На китайській землі" (1934), зб. оповідань "Поневолені хінці" (1931).

■ Літ.: Новицький М. Передмова. В кн.: Недоля Л. Жовті брати. Х., 1930.

І. М. Лисенко.