александрійська поезія

александрі́йська поезія

• александрійська поезія

- поезія епохи еллінізму (3 — 1 ст. до н. е.). Назва походить від Александрії Єгипетської, одного з центрів елліністичної культури. Порівняно з класичним ("полісним") періодом розвитку давньогрец. л-ри А. п. відзначається різким спадом епічної творчості, звуженням громадян. тематики, пов'язаним із занепадом античної демократії. Об'єктом зображення стало повсякденне життя людини, селянський побут, що зумовило поглиблення психологізму. Переосмислювались міфологія — міф подається як легенда або казка, олімпійські боги і герої перетворюються на суто літ. персонажів. Посилився інтерес до "вченої" поезії, з'являються зразки дидактичної наукоподібної поеми (астрономічні поеми Арата, Ератосфена, медичні поеми Никандра Колофонського). Ускладнилась поетична мова, зросла вимога до досконалості викладу і ерудиції автора. Найпоширеніші жанри А. п. — гімни (Каллімах з Кірени), елегії (Філіт з о. Кос, Гермесіанакт з Колофони), буколіка (Феокріт, Мосх, Біон), епіграма (любовна, філософська, описова, декламаційна). Традиційний героїч. епос представлений поемою "Аргонавтика" Аполлонія Родоського. З міфол. епосом пов'язаний жанр епілій — невеликих поем, написаних гекзаметром (Каллімах, Евфоріон). Див. також Елліністична література.

♦ Вид.: Рос. перекл. — Александрийская поэзия. М., 1972.

О. Є.-Я Пахльовська.