александрійський вірш

александрі́йський вірш

• александрійський вірш

- осн. форма вірша у франц. поезії, особливо в епічній і драматичній; римований 12-складник з цезурою посередині й наголосами на 6-му і 12-му складах та чергуванням чоловічих і жіночих рим. Відомий з 12 ст. (епічна поема "Про Александра Македонського", від якої і походить його назва). В л-рі класицизму А. в. став панівним розміром епосу, трагедії (П. Корнель, Ж. Расін) та ін. "високих жанрів". Використовувався як відповідник класичному гекзаметрові. В рос. поезії — це шестистопний ямб з цезурою після 3-ї стопи з римуванням аабб. Дещо видозміненим А. в. (т. з. "александринами") І. Франко написав "Каменярі". В укр. поезії цей вірш застосовував також М. Зеров ("Александрійські вірші"). Частіше використовується в перекладах з франц. і польс. мов — напр., у перекладі М. Рильського поеми А. Міцкевича "Пан Тадеуш".