антологія

антоло́гія

• антологія

(грец. 'αντθολογία, букв. — зібрання квітів)

- збірник окремих творів різних авторів здебільшого одного жанру. Першу А. "Вінок" уклав давньогрец. поет Мелеагр з Гадари (кін. 2 — поч. 1 ст. до н. е.) з творів 47 поетів. А. в давньорус. л-рі представлені "ізборниками", "цвєтниками", в рос. і укр. л-рі 19 ст. — альманахами і збірниками. До серед. 19 ст. в Росії А. називались в осн. лише збірки антич. поезії, а антологічними — вірші, перекладені з грец. і лат. мов, а також написані на теми і за зразками антич. поетів. Згодом А. стали представляти л-ру певного народу, періоду, епохи, жанру. На Україні А. з'явилися в 2-й пол. 19 ст. — "Антологія руська" (Львів, 1881), де вміщено твори 42 укр. поетів від І. Котляревського, М. Шашкевича, Т. Шевченка до Ю. Федьковича, С. Руданського, І. Франка. Особливо поширились А. на поч. 20 ст. ("Вік", "Акорди", "Розвага", "Українська муза", "Будні" та ін.). В рад. час на Україні вийшли А.: "За 25 літ" (1924), "Українська радянська новела" (1948), "Українська радянська п'єса" (т. 1 — 5, 1949 — 55), "Українська радянська поезія" (1951), "Антологія українського оповідання" (т. 1 — 4, 1960), "Антологія української поезії" (т. 1 — 4, 1957; т. 1 — 6, 1984 — 86), "Антологія української радянської одноактної п'єси" (т. 1 — 3, 1980 — 81) та ін. В укр. перекладі видано А. рад. поезії народів СРСР (азерб., білорус., вірм., груз., латис., рос., тадж.), а також зарубіжної — чес., словац., польс., болг., угор., французької, народів Африки тощо. А. укр. літератури видано в Польщі, Румунії, Чехословаччині та ін. країнах.

П. М. Федченко.