1. Українська літературна енциклопедія

антономазія

антонома́зія

• антономазія

(грец. 'αντονομασία — перейменування)

- поетичний троп, різновид метонімії, який полягає в непрямому називанні літ. персонажа (інколи предмета, явища). Є два види А.: 1) Означення особи власним іменем літ. чи міф. героя, який виступає найбільш характерним носієм певної риси, якості, становиша, напр.: "Слухайте, слухайте всі, // Часу нового Горації!" (М. Рильський). 2) Означення особи (переважно славетної людини, героя) через вказівку на її суттєві риси, вчинки: "Де ж ти? /Великомучениче святий? / Пророче божий?" (Т. Шевченко) — йдеться про Лермонтова, хоч ім'я поета й не називається. А. може розгортатися як перифрастичний опис (див. Перифраз). В окремих випадках близько до А. стоїть евфемізм.

М. П. Бондар.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антономазія — (гр. antonomasia — найменування по-іншому) стилістичний засіб оцінної експресії, що досягається заміною власної назви описовим зворотом: Безсмертний Кобзар (про Т. Шевченка), Великий Каменяр (про І. Франка). Словник стилістичних термінів
  2. антономазія — -ї, ж. Літературний прийом: заміна загального на власне імен історичної особи, літературного персонажу. || Заміна прямого імені описовим найменуванням особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антономазія — антонома́зія (грец. άντονομασία) 1. Вживання загальної назви замість власної або навпаки. 2. Описове визначення особи. Словник іншомовних слів Мельничука