багатозначність
багатозна́чність
• багатозначність
, полісемія — здатність слова в процесі розвитку мови переосмислюватися й виступати одночасно в кількох різних значеннях. Кожне з цих значень розкривається в контексті. Б. виникає шляхом переносу назви за схожістю (корінь рослини — корінь зла), за функцією (перо гусяче — перо стальне), за суміжністю (стіл дерев'яний — стіл дієтичний) і є основою для метафор, метонімій, синекдох і каламбурів. Широко застосовується в мові худож. л-ри як експресивний засіб. Найчастіше вживаним прийомом використання Б. є логікоситуативне зіткнення двох значень слова або двох відтінків якогось значення: "Потому вона була в горницях, раз у раз била посуду, а її била пані" (М. Коцюбинський). Особливо відчутний стилістичний ефект дає зіткнення вільного і фразеологічно зв'язаного значень слова: "Троянда білі пелюстки // Ронить на білий папір. // Хто білішого вірша напише?" (І. Драч).
В. А. Чабаненко.
Значення в інших словниках
- багатозначність — багатозна́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- багатозначність — -ності, ж. Абстр. ім. до багатозначний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- багатозначність — БАГАТОЗНА́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до багатозна́чний. Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі [Киселя], що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (М. Стельмах); Багатозначність поетичного слова. Словник української мови у 20 томах
- багатозначність — БАГАТОЗНА́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до багатозна́чний. Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі [Киселя], що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (Стельмах, Правда.., 1961, 291). Словник української мови в 11 томах