вольний вірш

во́льний вірш

• вольний вірш

, вольний ямб — вірш, який характеризується вільною, безсистемною послідовністю рядків різної довжини, але одного метра. В силабо-тонічному віршуванні це римований астрофічний вірш, найчастіше ямб, з чергуванням кількості стоп від однієї до шести (й більше) у вільній послідовності. В. в. слід відрізняти від вільного вірша (верлібра), в якому немає правильної метричної періодичності й наскрізного римування, а також від різностопного вірша, де послідовність стоп розгортається в певному порядку. У 18 — 19 ст. В. в. використовувалися в байці (тому його ще називають байковим віршем), як у байці Л. Глібова "Орачі і Муха", де безсистемно чергуються 6-стопний, 3-стопний і 5-стопний рядки:

У полі Орачі на ярину орали,   І Муха там була,   І хоч її непрохану ганяли,   Одначе крадькома і їла і пила...

Згодом В. в. з'явився в інших літ. видах — поемі, драмі тощо. В укр. поезії 20 ст. В. в. розвивався нерівномірно. В 10 — 20-і pp. В. в. широко застосовувався в різних видах і жанрах лірики та епосу, в 30-і pp. його активність різко послаблюється, в 40 — 50-і він майже зовсім виходить з ужитку. Тільки в 60-х pp. почалося поступове відродження цієї форми. Позиції В. в. сьогодні зміцнюються завдяки впровадженню поряд з вольними класичними розмірами також вольного дольника.

■ Літ.: Тимофеев Л. И. Вольный стих XVIII века. В кн.: Ars poetica, в. 2. М., 1928; Штокмар М. П. Вольний стих XIX века. В кн.: Ars poetica, в. 2. М., 1928; Сидоренко Г. Віршування в українській літературі. К., 1962; Костенко Н. В. Поетика Павла Тичини К., 1982.

Н. В. Костенко.