графіка книжкова
гра́фіка книжкова
• графіка книжкова
(від франц. graphique — лінійний; грец. γράφω — пишу, малюю)
- різновид графіки, призначенням якого є художньо-образне та декоративне оформлення книжки. Оформлення поділяється на зовнішнє (суперобкладинка, обкладинка, або оправа, форзац) і внутрішнє (титул, фронтиспіс, шмуцтитул, ініціали, заставки, кінцівки, шрифтова рубрикація тощо). Весь комплекс образно-пластичних засобів Г. к. повинен відповідати змісту твору, його ідейній спрямованості, жанровій специфіці. вони сприяють повнішому сприйняттю читачем авторського задуму. Залежно від характеру й жанру твору, а також особистого осмислення його ідейно-тематичної канви, художник обирає різні графічні техніки (рисунок олівцем, гравюру на дереві або міді, ліногравюру, літографію, офорт тощо).
Перші пам'ятки Г. к. на території України належать до часів Київ. Русі і датуються 11 століттям. Це мініатюри, заставки, ініціали, якими пишно декорувалися рукописні книги (Остромирове євангеліє 1056 — 57; Ізборник Святослава 1073, та ін.). Творчо переосмислюючи візант. традиції і досвід тогочасного монументального мист-ва (фреска, мозаїка тощо), художники не тільки декорували манускрипти, а й доповнювали їх сюжетними композиціями на теми літ. першооснови і подій сусп. життя (портрети князів, батальні і жанрові сцени — Київський псалтир, 1397; Оршанське євангеліє, 12 — 14 ст., та ін.). В окремих пам'ятках 14 — 16 ст. відчутним стає індивідуальний почерк майстрів, які збагачували арсенал образно-пластичних засобів ілюстрування і оформлення рукописних книг (Пересопницьке євангеліє, Євангеліє з с. Хишевичі в Галичині, 1646, та ін.). Із запровадженням книгодрукування починається якісно новий етап мистецтва Г. к. Першодруковані книги засвідчили високу майстерність техніки гравірування, органічне поєднання орнаментальних прикрас з текстом, нову якість пластичності рисунка, що гравірувався, складність композиційних сюжетних побудов, ілюстрацій тощо. В "Апостолі", видрукованому Іваном Федоровим (Львів, 1574), і Острозькій біблії текст, ілюстрації та ін. елементи оформлення були виконані в одній техніці (гравюри на дереві). Це зумовило створення ансамблевої єдності тех. виконання текстової частини та оформлювальних елементів. Традиції Івана Федорова продовжила друкарня Львів. Успенського Ставропігійського братства, де працювали високопрофесійні майстри (Памво Беринда, Михайло Сльозка, ряд анонімних граверів та ін.), які використовували досягнення західноєвроп. Г. к. і водночас зберігали свою мист. індивідуальність. Піднесення заг. рівня культури на укр. землях сприяло розквіту мистецтва гравюри у 2-й пол. 17 — на поч. 18 сі. Багатим оформленням відзначаються укр. друковані книги цього періоду, зокрема бароккові твори (панегірики, збірники проповідницької прози Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Стефана Яворського, Симеона Полоцького та ін.).
Загальновизнаним центром книгодрукування на Україні стала Києво-Печерська друкарня, навколо якої сформувалася школа самобутніх майстрів Г. к. (Памво Беринда, який переїхав зі Львова, анонімні автори, відомі лише своїми ініціалами "Т. Т.", "Т. П.", "М. Т.", "Л. М." і т. п., гравери Ілля, Прокопій та ін.). Їхні ілюстрації до видань ("Біблія", 1645; Києво-Печерський патерик, 1661; "ВЂршЂ на жалосный погреб..." Касіяна Саковича, 1622; "Євангеліє учительне", 1637, та ін.) складні за композиційними рішеннями, психологічно виразні, соціально загострені і життєві, досконалі за технікою виконання. На межі 17 і 18 ст. склався осн. тип укр. книги, позначений розгорнутим ансамблевим рішенням ілюстрування та оформлення, пишним декором, в якому велику роль відігравали традиції нар. декоративного мист-ва. Г. к. збагатилася техніками різцевої гравюри та офорту, що значно розширило її образно-пластичні і композиційні можливості, зокрема в галузі книжкової ілюстрації. Визначними майстрами-оформлювачами книги були Леонтій Тарасевич, який ілюстрував канонічні тексти (Києво-Печерський патерик, 1702, та ін.) пейзажами, глибоко психол. портретами тощо, та Іван Щирський, який широко використовував алегоричні образи, органічно поєднував у межах однієї композиції різножанрові елементи тощо. Дальший розвиток Г.к. пов'язаний з іменами Н. Зубрицького, І. Стрельбицького, Г. Левицького (Носа) та ін. До 2-ї пол. 18 ст. належать перші спроби створення реалістич. ілюстрації, вільної від давніх канонів (ілюстрації М. Білика до драми Георгія Кониського "Воскресеніе мертвых", 1765).
Становлення мистецтва ілюстрації, реалістич. за образністю і демокр. за мотивами, пов'язане з творчістю Т. Шевченка, який у своїх живописних і графічних творах неодноразово звертався до літ. сюжетів (ілюстрації до своїх творів "Тополя", "Слепая", ілюстрації до нарису "Знахар" Г. Квітки-Основ'яненка, до повісті "Тарас Бульба" М. Гоголя та ін.). Значний внесок у зміцнення засад реалізму укр. Г. к. зробили В. Штернберг, К. Трутовський, П. Мартинович, Л. Жемчужников, М. Мурашко, О. Сластіон, І. Бурячок, М. Самокиш, О. Кульчицька та ін.
Нове піднесення Г. к. (поч. 20 ст.) пов'язане з діяльністю Г. Нарбута. Використовуючи елементи нар.-романтичного стилю (близькі до "модерну"), поєднавши їх з мотивами укр. барокко і нар. творчості, він створив свій, пізніше названий нарбутівським, стиль.
У рад. час відбувається інтенс. пошук засобів Г. к., здатних належно відобразити докорінні зміни, що сталися в українській літературі. Визначальною якістю Г. к. став синтез профес. реалістичного мист-ва і традицій нар. мист-ва. Провідним у розвитку укр. Г. к. перших років Рад. влади був стиль, запроваджений Г. Нарбутом та його послідовниками (Л. Лозовським, М. Кирнарським, Л. Хижинським, М. Алексєєвим, А. Середою, В. Кричевським та ін.), в основі якого були органічно поєднані надбання давнього укр. мист-ва, зокрема традиц. декоративних елементів, і нового змісту. Розвиваючи принципи соціалістич. реалізму, художники книги прагнуть правдиво розкривати в оформленні та ілюстраціях осн. ідеї літ. твору, епохи й обставин, у яких діють герої. Зміцнюється тенденція створення органічного ансамблю всіх елементів книжкового оформлення. Велику рол у цьому процесі відіграло творче осмислення традицій рос. школи реалістич. ілюстрації 19 ст. (О. Агін, П. Боклевський, П. Соколов та ін.), графіч. культури художників об'єднання "Мир искусства" (О. Бенуа, І. Білібіна, Є. Лансере та ін.), демократизму творів І. Рєпіна, В. Сєрова та ін. Висока профес. майстерність, глибоке проникнення у задум письменника і сюжет його твору, нове соціальне мислення характерні для творчості таких визнаних художників, як В. Фаворський, Кукринікси, Д. Шмаринов, Є. Кибрик, О. Дейнека, А. Гончаров, С. Герасимов та ін., що зверталися до розгорнутого ілюстрування літ. творів, стверджували гуманізм і громадян. пафос рад. л-ри. Великий внесок у розвиток укр. рад. Г. к. зробили В. Касіян (його ілюстрації до "Кобзаря" належать до класичних зразків інтерпретації поетич. спадщини Т. Шевченка), С. Налепинська-Бойчук, О. Сахновська, З. Толкачов, Г. Пустовійт, І. Падалка, В. Седляр, О. Довгаль, І. їжакевич, А. Страхов та ін. Значним внеском у розвиток української Г. к. стала творчість сучасних майстрів — авторів хвилюючих ілюстрацій до творів укр. класики (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської та ін.) — художників В. Литвиненка, Г. Гавриленка, С. Караффи-Корбут, М. Маловського, Г. Якутовича, С. Адамовича, А. Базилевича, О. Данченка, Н. Лопухової, О. Павловської, В. Ульянової, В. Перевальського, В. Лопати, М. Компанця, О. Івахненка, В. Гордійчука, В. Голозубова, Р. Масаутова, В. Скакандія, Ю. Чаришникова, В. Дозорця, Б. Пікулицького, оформителів І. Хотінка, В. Хоменка, В. Фатальчука, А. Пономаренка, Б. Бродського. Розширення і збагачення худож. прийомів у вирішенні принципів ілюстрування та оформлення укр. рад. книги, пошуки образної і пластич. єдності характерні для В. Касіяна, М. Дерегуса, А. Рєзниченка, О. Данченка, В. Куткіна, І. Принцевського, І. Селіванова, В. Чебаника та ін. Широке визнання здобули їхні роботи до творів Ю. Яновського, О. Бойченка, М. Стельмаха, М. Бажана, О. Гончара та ін. укр. рад. письменників. Багато книг класичних і рад. авторів відзначені дипломами на конкурсах кращих книжкових видань. У республіці з 1975 систематично проводяться виставки "Художник і книга". Твори укр. майстрів Г. к. постійно експонуються на всесоюзних виставках, міжнар. бієнале (худож. виставках), зокрема, в Лейпцігу, Братіславі та ін. "Гран-прі" за цикл ілюстрацій до укр. нар. пісень здобув І. Остафійчук; приз "Золоте яблуко" до дит. казки "Два півники" — В. Голозубов. Диплому Івана Федорова за краще оформлення книг удостоєні видання: драми І. Кочерги "Ярослав Мудрий" і "Свіччине весілля" та "Повість минулих літ" (художник — Г. Якутович). В 1978 засн. щорічна премія ім. В. І. Касіяна за кращі друковані політ. плакати і листівки та за високохудож. оформлення виданих в УРСР творів сусп.-політ. і худож.-публіцистичної л-ри. Серед її лауреатів — О. Данченко (за ілюстрації та оформлення кн. "Десять днів, що потрясли світ" Дж. Ріда). Іл. див. на окремих аркушах, с. 384 — 385.
■ Літ.: Сидоров А. А. Древнерусская книжная гравюра. М., 1951; Логвин Г. Н. З глибин. Давня книжкова мініатюра XI — XVIII століть. К., 1974; Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI — XVIII ст. Львів, 1971; Степовик Д. Українська графіка XVI — XVIII століть. К., 1982; Українська радянська графіка. К., 1958; Дмитриева Н. А. Изображение и слово. М., 1962; Владич Л. В. Мовою графіки. К., 1967; Верба І. І. Мистецтво графіки. К., 1968; Книга и графика. М., 1972; Шпаков А. Художник і книга. К., 1973; Овдіенко О. Книжкове мистецтво на Україні. Львів, 1974; Валуєнко Б. В. Архітектура книги. К., 1976; Ляхов В. Н. Искусство книги. М., 1978; Герчук Ю. Художественная структура книги. М., 1984; Фаворский В. А. Об искусстве, о книге, о гравюре. М., 1986; Попов П. Матеріали до словника українських граверів. К., 1926; Запаско Я.. Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні, кн. 1 — 2. Львів, 1981 — 84.
І. І. Верба, В. Ф. Яворський.