датування твору

датува́ння твору

• датування твору

- часове визначення етапів роботи письменника над твором від первісного начерку до остаточно завершеного тексту, що відображає останню волю автора. Підставою для точного датування є авторська дата, а також свідчення письменника в листах, записниках та ін. автобіогр. матеріалах (за умови їхньої достовірності). Авторська дата потребує уважного вивчення, оскільки вона може означати початок, завершення або один з етапів роботи над твором. Трапляються випадки свідомої заміни автором справжньої дати фіктивною з особистих мотивів, цензурних або конспіративних міркувань (повісті "Наймичка" і "Варнак" Т. Шевченка, датовані 1844 та 1845, насправді були написані на засланні, орієнтовно 1852 — 1854). В окремих випадках авторське датування може бути неточним внаслідок помилок пам'яті (перекл. П. Тичини "Комуністичної марсельєзи" Дем'яна Бєдного, помилково датований 1920, був здійснений у грудні 1921; переклад поезії "Весна" Є. Баратинського — 1923, а не 1921, як зазначив П. Тичина). Якщо точну дату написання встановити неможливо, твір датується орієнтовно, після вивчення архіву письменника, палеографічних особливостей автографа (за його наявності), ідейно-худож. аналізу твору, дослідження його мови, стилю тощо. Найефективнішим є застосування кількох методів встановлення часу написання твору. Іноді при орієнтовному датуванні враховують дату першої прижиттєвої публікації. Д. т. пов'язане з його творчою історією і в зв'язку з нею може бути конкретизованим, якщо твір написано протягом порівняно короткого часу (поема П. Тичини "З мого дитинства" — 28 — 31.XII 1940) широким, яке свідчить про тривалий творчий процес (роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — 1872 — 75), уривчастим, якщо автор працював над твором з перервами (поезія Т. Шевченка "Полякам" — 1847, 1858).

■ Літ.: Доманицький В. Критичний розслід над текстом "Кобзаря", К., 1907; Основы текстологии. М., 1962. Бородін В. С. Над текстами Т. Г. Шевченка. К., 1971; Бельчиков Н. Ф. Литературное источниковедение. М., 1983; Сиваченко М. Є. Над текстами українських письменників. К., 1985.

К. М. Сєкарєва.