лінгвофольклористика

лінгвофольклори́стика

• лінгвофольклористика

- міждисциплінарна галузь, що займається вивченням мови фольклору в її лінгвостиліст. та країнознавчому аспектах. Об'єктом Л. є народнопоет. словник, фразеологія, словотвір, синтаксис фольклор. жанрів, мовне вираження традиц. фольклорних мотивів, структура та семантика народнопоет. символів, їх трансформація в літературній мові. Л. тісно пов'язана з поетикою фольклору та історією літ. мови. З погляду Л. фольклорні тексти — наддіалектний тип мовлення, що становить окр. функціональний стиль літ. мови, співвідносний з мовою худож. л-ри. Характерна ознака фольклорної стиліст. норми — фонет., лексико-семант., грам. варіантність, а також фольклорні синонімічні ряди, що об'єднують, зокрема на лексичному рівні, загальновживану, регіональну, застарілу, оказіональну (специфічну) лексику, розмовні фонетично-словотворчі варіанти. Приклад фольклор. синонімічного ряду із заг. значенням "ліс": діброва, гай, байрак, луг, бір, пуща. Фольклоризми як мовні засоби, вислови-символи типу "калиновий міст", "біла хата", "хрещатий барвінок" і под. є невіддільним компонентом стиліст. системи укр. літ. мови. Основи Л. закладені в працях О. Потебні, П. Житецького.

■ Літ.: Потебня А. А. Объяснения малорусских и сродных народных песен, кн. 2. Колядки и щедровки. Варшава, 1887; Житецький П. Про українські народні думи. К., 1919; Рак Л. К. Синоніми українських народних дум. "Лексикографічний бюлетень", 1961, в. 8; Бондаренко Д. В. Мовностилістичні особливості українських прислів'їв та приказок. "Мовознавство", 1976, № 2; Дей О. І. Поетика української народної пісні. К., 1978; Єрмоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. К., 1987.

С. Я. Єрмоленко.