1. Українська літературна енциклопедія

медитація

медита́ція

• медитація

(від лат. meditatio — розмірковування)

- вірш-роздум, що характеризується поглибленою зосередженістю на внутр. світі людини, її ролі і призначенні на землі. Особливо широко вживаний у давній візант. і середньовіч. ісп. поезії. Як поет. жанр М. осмислена після появи "Елегії, написаної на сільському цвинтарі" англ. поета Т. Грея (1751). Відомими авторами медит. елегій були англ. поети 18 Ст. У. Шенстон, Е. Юнг, Р. Блер. З 19 ст. М. розвивається й у формах послання та епітафії (зб. "Поетичні роздуми", 1820, і "Нові поетичні роздуми", 1823, А. Ламартіна). Пізніше жанрова означеність поступово розмивається, і М. сприймається переважно як домінуюча стильова тональність вірша. В сучас. теорії л-ри філос. і медит. лірика чітко не розмежовуються. Якщо окр. дослідники (Е. Ботезату) говорять про медит.-філос. поезію, то інші (В. Дауйотіте-Пакерене) філос. лірику відокремлюють від М. Дослідник медит. лірики Т. Шевченка В. Мовчанюк вважає поняття "медитація" значно ширшим за філос. лірику, тобто жанрово-стильовим, а не жанрово-тематичним. Поетична М. властива творчості В. Самійленка, М. Вороного, "неокласиків", Л. Первомайського, В. Мисика, М. Бажана, П. Мовчана, О. Забужко та ін.

■ Літ.: Мовчанюк В. Медитативна лірика Шевченка періоду заслання. "Радянське літературознавство", 1986, № 11.

Е. С. Соловей.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. медитація — медита́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. медитація — Заглиблення свідомості в предмет, ідею, яке досягається шляхом паралельного зосередження на об’єкті медитації. англ. meditation; нім. Meditation f=, -en; угор. meditáció; рос. медитация. Словник із соціальної роботи
  3. медитація — (лат. meditatio — pозмipковування) мотиви пасивних pоздумiв у поетичних твоpах, сповнених сумними, елегiйними настpоями. Словник стилістичних термінів
  4. медитація — (від лат. meditatio — роздуми) дії, метою яких є приведення психіки людини в стан заглиблення і зосередженості; відсутність емоційних проявів, відчуженість від зовнішніх об'єктів Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. медитація — -ї, ж. 1》 Розумова дія, що має своєю метою приведення психіки людини у стан глибокої зосередженості. 2》 Роздум, споглядання, самозаглиблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. медитація — Міркування, роздум, обдум Словник чужослів Павло Штепа
  7. медитація — МЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж., літ. Роздум, міркування. Власне, поемою ми називаєм цей твір [“Кавказ”] тільки за традицією, справді ж це ліричний вірш типу роздуму, медитації (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. медитація — медита́ція (лат. meditatio, від meditor – роздумую) 1. Роздум, споглядання, самозаглиблення. 2. Форма філософської лірики, в якій поет висловлює свої роздуми над проблемами життя й смерті тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. медитація — 1. заглиблення у свої думки, розмірковування; 2. техніка, яка полягає в концентрації уваги на чомусь одному, незмінному джерелі збудників (монотонна музика, слово, проста форма), відокремлення себе від зовнішнього світу, що призводить до спонтанних... Універсальний словник-енциклопедія
  10. медитація — РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ., НА́МИСЕЛ діал., РОЗДУ́МА рідко, РОЗРА́ДА розм., РО́ЗСУД розм. Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби (М. Словник синонімів української мови
  11. медитація — МЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж., літ. Роздум, міркування (переважно у поезії). Власне, поемою ми називаєм цей твір ["Кавказ"] тільки за традицією, справді ж це ліричний вірш типу роздуму, медитації (Життя і тв. Т. Словник української мови в 11 томах