мертві мови

ме́ртві мови

• мертві мови

- мови, що перестали бути засобом усного спілкування і відомі з давніх писемних пам'яток, що дійшли від того часу, коли вони були живими. Такими є шумерська, вавилонська, готська, континентальні кельт. мови. Багато мов Пн. Америки, Пн. Євразії, Австралії стали чи стають М. м. Визначення деяких мов як мертвих є відносним. Так, ряд М. м. продовжують існувати у мовах, що з них розвинулися: давньогрец.ка — у грец.кій, старослов'янська мова — у болг., макед., частково в російській. Деякі М. м. збереглися у живому користуванні як мови культу (коптська мова у християнєгиптян, латинська — в катол. церкві). Санскрит з його варіантами, старослов'янська водночас діяли і як мови культу, і як літературні. Давньогрец. і лат. мови залишилися джерелом нової наук. термінології в біології, медицині, хімії та ін. науках. У виняткових істор. і соціальних умовах можливе перетворення М. м. у розмовну, як це відбулося з давньоєвр. мовою в Ізраїлі (див. Іврит). Мертвими мовами (санскритом, лат., давньоєвр., давньогрец., давньоруською) збереглася худож. і наук. л-ра.

Б. М. Задорожний.