метод художній

метод худо́жній

• метод художній

, метод творчий (від грец. μετθοδος — шлях дослідження, спосіб пізнання) — в літературознавстві поняття, що означає спільність осн. принципів худож. відображення дійсності, типологічну спорідненість творів і нац. л-р певного періоду у підході до життя та в засобах і формах його мист. втілення. Об'єктивно, як про найдавніший, можна говорити про М. х. давньогрец. л-ри, теоретично узагальнений у працях Арістотеля, зокрема в його вченні про наслідування (мімезис). М. х. детермінований істор.-сусп. умовами, пов'язаний із світоглядом та естет, поглядами письменника. В науці утверджувалася концепція істор. наступності зміни таких М. х., як реалізм Відродження, класицизм, сентименталізм, просвітительський реалізм, романтизм, реалізм 19 і 20 ст.

Виразно окреслюється тенденція хронологічно паралельного співіснування різних М. х. та їх підвидів, особливо в л-рі 20 ст. Часто вони ототожнюються з напрямами, течіями, стилями, внаслідок чого в теор. поглядах на М. х. бракує чіткості. Категорія М. х. має різні рівні чинності: як міжлітературне і трансепохальне утворення, як властивість творчості письменника (напр., реалізм М. Гоголя, Панаса Мирного), певної нац. л-ри (рос. реалізм, укр. романтизм). Ряд. теор. проблем М. х. лишається недостатньо з'ясованим. Роль і значення М. х. найвиразніше окреслюється в істор. становленні кожної нац. л-ри. В укр. письменстві — це бароко (яке, безперечно, виходить за межі лише стилю), романтизм, крит. реалізм та соціаліст, реалізм (явище у межах колишнього СРСР, а почасти й поза ним). Вплив категорій і принципів М. х. об'єктивно позначається на творчості письменника. Коли М. х. стає науково усвідомленим, отже й теор. обгрунтованим, він не тільки використовується при тлумаченні й поцінуванні мист. явищ, а й більш чи менш виразно коригує творчість письменника. Але тут виникає загроза нормативності, а то й догматизму, як це, зокрема, сталося з соціаліст. реалізмом. Його постулати, передусім щодо зображення дійсності в революц. розвитку, виховання трудящих у дусі комунізму, стали ідеологічними і жорсткими вимогами до письменника, оцінними мірками, які не лише прикладалися до творів, а й гнітили творчу індивідуальність, диктували її поведінку — в л-рі та житті. М. х. і творчий метод, як правило, вживаються в однаковому значенні, хоча між ними є певна відмінність: метод як художня система і метод як спосіб, "технологія" творчості. В цьому останньому сенсі має зміст таке поняття, як індивідуальність творча.

■ Літ.: Творческий метод. М., 1960; Сквозников В. Д. Творческий метод и образ. В кн.: Теория литературы. Основные проблеми в историческом освещении. Образ, метод, характер. М., 1962; Наливайко Д. С. Искусство: направлення, течения, стили. К., 1981; Костенко А. З. Діалектика художнього образу. К., 1986.

Г. М. Сивокінь.