метричне віршування

метри́чне віршування

• метричне віршування

(від грец.μέτρον — міра)

- система віршування, яка базується на ізохронізмі (рівнотривалості рядків за часом вимовляння), що досягається впорядкованістю довгих і коротких складів у рядку. Іноді М. в. називають квантитативним віршуванням. М. в. характерне для мов, у яких довгота й короткість голосних має смислорозрізнювальне значення (грец.ка, македонська, італійська та ін.). Найрозвиненішими видами М. в. є античне віршування, араб. та перс. аруз, санскритське джаті. Найменшими одиницями відліку часу в М. в. є мори, які об'єднуються в стопи; як правило, короткий склад дорівнює одній морі (позначається U), довгий — двом морам (позначається — ). На кожну стопу падає ритмічний наголос — ікт; наголошений склад називається арсисом, ненаголошена частина стопи — тезисом (див. Арсис і тезис). Найпоширеніші стопи — хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест). Кілька стоп, які становлять закінчену ритміко-мелод. фразу, утворюють вірш (рядок), кілька віршів — строфу. Спроби прищепити М. в. на східнослов'ян. грунті належать Лаврентію Зизанію та Мелетію Смотрицькому. В своїх граматиках, наділяючи (за аналогією до грец. мови) голосні староукр. мови довготою й короткістю, вони описали найпоширеніші стопи, а Мелетій Смотрицький проілюстрував свої теор. викладки власними вірш. прикладами.

М. М. Сулима.