1. Українська літературна енциклопедія

мора

мо́ра

• мора

(лат. mora — проміжок часу, пауза)

- в античному віршуванні тривалість вимови короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта віршових одиниць — похідні від М.: довгий склад дорівнює, як правило, двом М., ямбічна стопа — трьом М. і т. д.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мора — мо́ра іменник жіночого роду міра довжини складу у віршах Орфографічний словник української мови
  2. мора — -и, ч., діал. Дідько, хатній чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мора — мо́ра шовкова тканина із хвилястим візерунком (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт