мінезингери

мінези́нгери

• мінезингери

(нім. Minnesinger — співець кохання)

- нім. середньовічні поети-співці. Поезія М. розвивалася з 2-ї пол. 12 ст. під впливом прованс. трубадурів. М. оспівували красу життя і рицар. кохання, а також служіння Богу й сюзерену, хрестові походи. У поезії М. кін. 12 — 13 ст. визначилися два напрями: 1) "Народний", умовно названий так за близькість до нар. любовної пісні. Виник на придунайських землях Німеччини. Відзначався простотою і природністю. Найвідоміші представники — Кюренбергер, Д. фон Айст. 2) Куртуазний, що розвивався в Німеччині: на прирейнських землях, пізніше в Тюрингії (Г. фон Морунген). Набув також поширення в Швейцарії (Р. фон Феніс), Австрії (Р. фон Гагенау). Художньої досконалості напрям досяг у творчості Вальтера фон дер Фогельвейде, котрий увів у поезію М. нар. мелодії, весняну пісню й танці, використав публіцист. можливості шпруха. Згасанням рицар. культури позначені біогр. пісня "Служіння дамі" У. фон Ліхтенштейна, а також твори т. з. сільського мінезанга (Н. фон Реєнталь, Тангейзер та ін.). У 14 ст. М. повністю витіснили мейстерзингери.

■ Літ.: История немецкой литературы, т. 1. М., 1962; Поэзия трубадуров. Поэзия миннезингеров. Поэзия вагантов. М., 1974; Рубанова Г. Л. Література середніх віків. В кн.: Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. Львів, 1982.

В. І. Ткаченко.